RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Що подивитися в азіатській частині Стамбула?

Що подивитися в азіатській частині Стамбула?

Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.

Незважаючи на поширену думку, нібито азіатський Стамбул – це суцільні житлові райони, а все найцікавіше і центральне- в Європі, ми вирішили перевірити на власному досвіді, чи так це насправді? Тимбільше, що способів потрапити з одного континенту на інший – відразу кілька: тут тобі і Мармарай (метро під морським дном), і мости (їх перекинуто три через протоку), і, звісно ж, кораблі, що перетинають Босфор за розкладом – для стамбульців це рядовий транспорт, а причалів у місті маса. Обравши будь-який із цих варіантів, ви буквально за 15-20 хвилин переміститеся з однієї частини світу в іншу, і тут уже велике питання: котра вам сподобається більше? Усе тому, що і європейська, і азіатська частини – це не «історичний центр» проти «спальника» - це дві сторони гігантського багатовікового мегаполіса, що гармонійно розвивалися, а значить, цікаво проводити час можна і там, і там.

Ускюдар

Найбільш знаменитий і помпезний півмільйонний район азіатської частини розташований буквально в 7 хвилинах плавання міським кораблем від європейського Бешикташа. У стародавні часи Ускюдаром правили греки, вони називали його не інакше, як Золоте місто, оскільки тут закінчувався один із маршрутів Шовкового шляху, а значить, серед жителів було багато дуже заможних купців. Сама назва походить від слова «ескударі», що з перської перекладається як «посильний». Це тому, що саме від Ускюдара вирушали паломники в Мекку, зазвичай сюди особисто прибував султан, щоб провести їхі передати розкішні дарунки. Сьогодні тут все ще торгують і шанують релігію (чого тільки варті місцеві ринки і мечеті), але світськості району теж не позичати. Модні бари, хіпстерські кав’ярні, затишні ресторанчики біля води – жити в цій частині Стамбула вважається дуже почесним у містян. Туристи ж окрім інфраструктурних зручностей можуть насолодитися шикарними особняками і палацами пашів (Палац Ахмеда Паші, Палац Бейлербейи), стародавніми монастирями, вишуканою архітектурою житлових кварталів. Увесь район – одна суцільна пам’ятка, котру не можна не відвідати.

Фото fotokto.ru

Дівича вежа

Ця легендарна архітектурна споруда за свою історію встигла побувати маяком, в’язницею, ізолятором під час епідемій і митницею, а значить, і обрости десятками міфів. Розташована Киз Кулесі (так назва пишеться турецькою) на невеличкому острівці Босфорської протоки і формально належить до Азії, тим більше, що з місцевих причалів доплисти до вежі набагато дешевше і швидше. Комплекс розчинив свої для туристів 1999 року після того, як у ньому було зроблено капітальний ремонт. Сьогодні там працює не тільки вежа як оглядовий майданчик з краєвидами обох частин міста, але й сувенірний магазин і ресторанчик, бронювати столик в якому слід мало не за місяць. Відвідавши острівець, складно повірити, що ще 25 років тому вся ця територія була геть запущена, після того, як у двадцятому столітті і як в’язницю, і як маяк вежу припинили використовувати. Тільки завдяки молоді й активістам її вдалося перетворити з напівзруйнованої фортеці і звалища на важливе культурне місце.

Фото gid.travel

Хайдарпаша

Залізничний вокзал, який обслуговує не тільки азіатські передмістя Стамбула, але й чимало міст Анатолії, аж до кордону з Іраном і Вірменією – видатна пам’ятка архітектури початку двадцятого століття. Він був збудований 1909 року німецькими архітекторами, котрі задля реалізації проекту придумали сміливий як на ті часи план – намили штучний півострів. Поруч із самим вокзалом, звідки вирушали поїзди у Багдад і Тегеран, розташовані німецький квартал і кілька військових шпиталів, тому околиці буквально просякнуті історією першої половини двадцятого століття. Туристи обожнюють фотографувати Хайдарпашу під час заходу сонця, а самі стамбульці ревно захищають комплекс від посягань забудовників, котрі кілька років тому запропонували перетворити його на розкішний готель, оскільки як залізнична точка він вже не відіграє такої значної ролі. Будемо сподіватися, що активістам пощастить і надалі його відстоювати, оскільки тут просто приємно сидіти, потягуючи чай, і милуватися хоч і рідкісними, але прямуючими від моря потягами в далекі краї.

Фото gid.travel

Кадикьой

Якщо Ускюдар – це аристократична й фешенебельна азіатська частина Стамбула, то Кадикьой – найбільш стародавній район міста, набагато більш «народний» і простий. Вузькі вулички, нескінченні ринки і торгові ряди, спонтанні антикварні розпродажі та експозиції художників роблять його трохи схожим на далеку «справжню Азію» – трішечки метушливим і колоритним. На відміну від Ускюдара тут практично не знайти розкішних архітектурних об’єктів, тут задушевніша атмосфера, тому почуваєшся не туристом, а якщо не місцевим, то принаймні бувалим стамбульцем,штовхаючись на тротуарах чи торгуючись на рибному ринку. Кадикьой славиться своїми вулицями, назви яких дуже чітко передають їхню сутність – вулиця Моди, вулиця ремісників, Антикварна вулиця – всі вони, немов музеї просто неба. І, звичайно, говорячи про цей район, не можна не згадати його прекрасну набережну, напевно, найкращу в місті, де можна спокійно посидіти дуже недалеко від моря, оскільки місця вистачає для всього – і для променаду з посиденьками, і для причалів, і ринків.

Фото tournavigator.net

Парк Фенербахче

Хоч сам район Фенер і розташований в європейській частині міста, саме в Азії міститься чи не найзеленіший і найпросторіший парк Стамбула – Фенербахче. Його назва пішла від маяка неподалік, і, згідно з легендою, місцеві вирішили об’єднати маяк із зеленню, засипавши воду піском і камінням. Сьогодні Фенербахче – максимально облаштований оазис свіжості в 17-мільйонному місті, де можна не лише відпочити від метушні, але й поїсти смачного морозива із кафе Turing, сидячи практично поруч із морем: трохи збоку розташований найбільший причал міста. Що ще тішить – це нескінченні бігові доріжки, спортивні майданчики і, звісно, коти – куди без них у Стамбулі? Містяни кажуть: для того, щоб насолодитися Фенербахче, можна і спеціально добратися з Європи в Азію. Найкращий час для відвідування – весна і дні, коли футбольний клуб «Фенербахче» не проводить на тутешньому стадіоні свої матчі, якщо ви не любите футбол, тому що в день ігор вуха закладає від того, що коїться на арені.

Фото cappadociavisit.com

Фонтан Султана Ахмеда Третього

Стамбул – це завжди Європа , що перетікає в Азію, чи Захід, що впливає на Схід, і навпаки. Особливо це підкреслюється в архітектурі. Наприклад, дивлячись на найзнаменитіший фонтан міста, збудований в 1728-1729 роки за наказом Ахмеда III, котрий увійшов в історію як султан-реформатор. Цю пам’ятку було зведено у стилі османського бароко, щоб продемонструвати суміш архітектурних традицій. У наші дні поруч із фонтаном, котрий турки вважають одним із символів країни, розташовані жваві і сучасні проспекти Пашалімани і Хакімієті Мілліє. Тому вивчити його – це як переміститися в часі, тим більше, що й оздоблення, і сама система подачі води, і надписи- всі складові викликають інтерес.

Фото img-cdn.advisor.travel

Мечеть Шемсі Паша

Одна з найдавніших мечетей міста – це цілий комплекс, на території якого міститься ще й мавзолей самого Ахмеда-паші. Автор споруди – особливо шанований в Туреччині архітектор і інженер Мімар Сінан, для якого вона стала однією з останніх робіт. У порівнянні з мечетями європейської частини міста Шемсі Паша істотно затишніша і компактніша, тому для того, щоб обійти весь комплекс, не знадобиться багато часу. Вона розташована прямо біля води, поруч із пристанню Ускюдара, і приваблює як віруючих, так і туристів своїм аскетизмом, так несхожим на традиційний східний розмах. Згідно з легендою, жоден птах ніколи не сяде на купол чи мінарет Шемсі на знак поваги до її архітектора, тому друга назва об’єкта – Кушконмаз, що буквально перекладається «птах не сяде».

Фото koguide.com

Головне фото static.tonkosti.ru

Вам це буде цікаво:
Розчарування туристів: від Франції до Македонії
Ейфелева вежа, на думку Гі де Мопассана, – просто величезна залізна потвора в центрі Парижа. А романтична шекспірівська Венеція, подейкують, суцільний "смітник" з гострим смородом нечистот по всьому місту. Ми розізнали у бувалих тревелманів, які з ними траплялися розчарування в далеких подорожах.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Проводжаючих просимо залишити вагони: найцікавіші поїзди планети
Незважаючи на безупинний розвиток авіатранспорту, багато людей по всій планеті все ще люблять з різних причин подорожувати поїздами. І хай у більшості поїзд асоціюється з доволі повільним пересуванням, якщо порівнювати з літаками, і комфортом у найкращому випадку рівня минулого століття, дивлячись на нашу добірку, ви напевно в зайвий раз замислитесь, як же все-таки добиратися до пункту призначення.
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Для тієї країни, чия територія розташована у межах кордонів іншої держави, ця територія називається ексклав, а для тієї країни, всередині котрої є частина, що перебуває під чужим контролем – анклав. Сьогодні Outlook подорожує по найцікавіших з точки зору географії й адміністративного управління містах і країнах, цілком розташованих на територіях інших держав.
США очима Богдана Янчева
Контекстний менеджер Богдан Янчев здійснив тривалу подорож у США. Він провів там близько півроку і не просто побував у найбільших містах, таких як Маямі, Нью-Йорк, Вашингтон, але й попрацював на різних роботах, завів чимало знайомств із місцевими і відвідав місця, про які звичайні туристи нічого не знають. Після повернення він розповів нам про свої найяскравіші враження.
Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком
Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Канберра is the capital of...
Австралія підсвідомо залітає до наших вух разом із гучним інтро з мушлі сіднейської опери, і лише потім ми згадуємо, що столицею цієї країни є Канберра. Багато хто розглядає це місто як зупинку між Мельбурном і Сіднеєм, але Канберра вже не тільки виношує, але й перетворює у реальність план із завоювання сердець усіх австралійських туристів.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану і почне свою розповідь із вражень від містечка Довіля!
Чан-чан. Перуанське місто з глини
Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Водні ворота. Вражаючі порти світу
Аеропорти, залізничні вокзали, автобусні станції практично завжди створюються «за примхою Людини». А ось порти і гавані – це вже спільна творчість homo sapiens і природи. Outlook пропонує вашій увазі найгарніші та найоригінальніші з них.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Departure: Волендам
П’янка свобода, шедеври у музеях, фантастична архітектура, над якою трудились і людина, і природа – все це, звичайно, про нідерландську столицю Амстердам, таку відому і незвідану водночас. І все б добре, але самих Нідерландів у цьому, либонь, найбільш космополітичному і толерантному місті Європи практично немає, так що саме на її пошуки ми і рушимо в околиці столиці, а точніше – в село Волендам.
Габон. Ласкаво просимо!
Жили-були на західному узбережжі Африки пігмеї. Нікого не чіпали. Коли були голодні, полювали і збирали горіхи з бананами. Потім прийшли мпонгве і фангі. Пізніше припливли португальці і назвали ці землі Габоном. Французи, котрі з’явилися слідом, оголосили їх своєю колонією, і лише в середині минулого століття, коли пігмеїв лишилося вкрай мало, Габон отримав незалежність від іноземців.
Австралійський едем – острів Кенгуру
Грізні хвилі то підіймаються, немов воїни на чатах, то розбиваються об скелястий берег і, складаючи зброю і покірно відступаючи, розсипаються у піну. Вітер вільно гуляє поміж лавандових полів, а евкаліптові діброви ховають у своїх заростях сонних коал. От-от сутінки накриють усе живе темним ковшем, і нічне життя похапцем розправить свої крила. Це не видуманий світ казкових переказів, а повсякденне життя острова Кенгуру.
Скоро лопнуть: міста, що виступають проти туризму
Ми багато пишемо про подорожі і нестандартний туризм, розповідаємо, куди поїхати за екзотикою, і як з користю витратити 10 доларів у різних містах світу, але рідко замислюємося про те, що туризм має і зворотний бік. Цього разу ми вирішили поглянути на юрби туристів очима місцевих жителів і розповісти про проблеми, що спіткали найбільш відвідувані міста планети.
ТОП-5 космічних місць Землі
Пляжі, ліси, пустелі – ви вже побували у багатьох куточках Землі, і хочеться чогось надзвичайно особливого? Чому б і ні: людство дуже давно літає в космос! Щоправда, подорож на Марс здаватиметься надто дорогою навіть для мільйонера. Адже поїздка за межі Землі обходиться у бюджет власного острова. Не біда: на нашій улюбленій планеті є просто вражаючі і по-справжньому космічні пейзажі!
Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана
В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
Закрити
Outlook facebook page