RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Що подивитися в азіатській частині Стамбула?

Що подивитися в азіатській частині Стамбула?

Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.

Незважаючи на поширену думку, нібито азіатський Стамбул – це суцільні житлові райони, а все найцікавіше і центральне- в Європі, ми вирішили перевірити на власному досвіді, чи так це насправді? Тимбільше, що способів потрапити з одного континенту на інший – відразу кілька: тут тобі і Мармарай (метро під морським дном), і мости (їх перекинуто три через протоку), і, звісно ж, кораблі, що перетинають Босфор за розкладом – для стамбульців це рядовий транспорт, а причалів у місті маса. Обравши будь-який із цих варіантів, ви буквально за 15-20 хвилин переміститеся з однієї частини світу в іншу, і тут уже велике питання: котра вам сподобається більше? Усе тому, що і європейська, і азіатська частини – це не «історичний центр» проти «спальника» - це дві сторони гігантського багатовікового мегаполіса, що гармонійно розвивалися, а значить, цікаво проводити час можна і там, і там.

Ускюдар

Найбільш знаменитий і помпезний півмільйонний район азіатської частини розташований буквально в 7 хвилинах плавання міським кораблем від європейського Бешикташа. У стародавні часи Ускюдаром правили греки, вони називали його не інакше, як Золоте місто, оскільки тут закінчувався один із маршрутів Шовкового шляху, а значить, серед жителів було багато дуже заможних купців. Сама назва походить від слова «ескударі», що з перської перекладається як «посильний». Це тому, що саме від Ускюдара вирушали паломники в Мекку, зазвичай сюди особисто прибував султан, щоб провести їхі передати розкішні дарунки. Сьогодні тут все ще торгують і шанують релігію (чого тільки варті місцеві ринки і мечеті), але світськості району теж не позичати. Модні бари, хіпстерські кав’ярні, затишні ресторанчики біля води – жити в цій частині Стамбула вважається дуже почесним у містян. Туристи ж окрім інфраструктурних зручностей можуть насолодитися шикарними особняками і палацами пашів (Палац Ахмеда Паші, Палац Бейлербейи), стародавніми монастирями, вишуканою архітектурою житлових кварталів. Увесь район – одна суцільна пам’ятка, котру не можна не відвідати.

Фото fotokto.ru

Дівича вежа

Ця легендарна архітектурна споруда за свою історію встигла побувати маяком, в’язницею, ізолятором під час епідемій і митницею, а значить, і обрости десятками міфів. Розташована Киз Кулесі (так назва пишеться турецькою) на невеличкому острівці Босфорської протоки і формально належить до Азії, тим більше, що з місцевих причалів доплисти до вежі набагато дешевше і швидше. Комплекс розчинив свої для туристів 1999 року після того, як у ньому було зроблено капітальний ремонт. Сьогодні там працює не тільки вежа як оглядовий майданчик з краєвидами обох частин міста, але й сувенірний магазин і ресторанчик, бронювати столик в якому слід мало не за місяць. Відвідавши острівець, складно повірити, що ще 25 років тому вся ця територія була геть запущена, після того, як у двадцятому столітті і як в’язницю, і як маяк вежу припинили використовувати. Тільки завдяки молоді й активістам її вдалося перетворити з напівзруйнованої фортеці і звалища на важливе культурне місце.

Фото gid.travel

Хайдарпаша

Залізничний вокзал, який обслуговує не тільки азіатські передмістя Стамбула, але й чимало міст Анатолії, аж до кордону з Іраном і Вірменією – видатна пам’ятка архітектури початку двадцятого століття. Він був збудований 1909 року німецькими архітекторами, котрі задля реалізації проекту придумали сміливий як на ті часи план – намили штучний півострів. Поруч із самим вокзалом, звідки вирушали поїзди у Багдад і Тегеран, розташовані німецький квартал і кілька військових шпиталів, тому околиці буквально просякнуті історією першої половини двадцятого століття. Туристи обожнюють фотографувати Хайдарпашу під час заходу сонця, а самі стамбульці ревно захищають комплекс від посягань забудовників, котрі кілька років тому запропонували перетворити його на розкішний готель, оскільки як залізнична точка він вже не відіграє такої значної ролі. Будемо сподіватися, що активістам пощастить і надалі його відстоювати, оскільки тут просто приємно сидіти, потягуючи чай, і милуватися хоч і рідкісними, але прямуючими від моря потягами в далекі краї.

Фото gid.travel

Кадикьой

Якщо Ускюдар – це аристократична й фешенебельна азіатська частина Стамбула, то Кадикьой – найбільш стародавній район міста, набагато більш «народний» і простий. Вузькі вулички, нескінченні ринки і торгові ряди, спонтанні антикварні розпродажі та експозиції художників роблять його трохи схожим на далеку «справжню Азію» – трішечки метушливим і колоритним. На відміну від Ускюдара тут практично не знайти розкішних архітектурних об’єктів, тут задушевніша атмосфера, тому почуваєшся не туристом, а якщо не місцевим, то принаймні бувалим стамбульцем,штовхаючись на тротуарах чи торгуючись на рибному ринку. Кадикьой славиться своїми вулицями, назви яких дуже чітко передають їхню сутність – вулиця Моди, вулиця ремісників, Антикварна вулиця – всі вони, немов музеї просто неба. І, звичайно, говорячи про цей район, не можна не згадати його прекрасну набережну, напевно, найкращу в місті, де можна спокійно посидіти дуже недалеко від моря, оскільки місця вистачає для всього – і для променаду з посиденьками, і для причалів, і ринків.

Фото tournavigator.net

Парк Фенербахче

Хоч сам район Фенер і розташований в європейській частині міста, саме в Азії міститься чи не найзеленіший і найпросторіший парк Стамбула – Фенербахче. Його назва пішла від маяка неподалік, і, згідно з легендою, місцеві вирішили об’єднати маяк із зеленню, засипавши воду піском і камінням. Сьогодні Фенербахче – максимально облаштований оазис свіжості в 17-мільйонному місті, де можна не лише відпочити від метушні, але й поїсти смачного морозива із кафе Turing, сидячи практично поруч із морем: трохи збоку розташований найбільший причал міста. Що ще тішить – це нескінченні бігові доріжки, спортивні майданчики і, звісно, коти – куди без них у Стамбулі? Містяни кажуть: для того, щоб насолодитися Фенербахче, можна і спеціально добратися з Європи в Азію. Найкращий час для відвідування – весна і дні, коли футбольний клуб «Фенербахче» не проводить на тутешньому стадіоні свої матчі, якщо ви не любите футбол, тому що в день ігор вуха закладає від того, що коїться на арені.

Фото cappadociavisit.com

Фонтан Султана Ахмеда Третього

Стамбул – це завжди Європа , що перетікає в Азію, чи Захід, що впливає на Схід, і навпаки. Особливо це підкреслюється в архітектурі. Наприклад, дивлячись на найзнаменитіший фонтан міста, збудований в 1728-1729 роки за наказом Ахмеда III, котрий увійшов в історію як султан-реформатор. Цю пам’ятку було зведено у стилі османського бароко, щоб продемонструвати суміш архітектурних традицій. У наші дні поруч із фонтаном, котрий турки вважають одним із символів країни, розташовані жваві і сучасні проспекти Пашалімани і Хакімієті Мілліє. Тому вивчити його – це як переміститися в часі, тим більше, що й оздоблення, і сама система подачі води, і надписи- всі складові викликають інтерес.

Фото img-cdn.advisor.travel

Мечеть Шемсі Паша

Одна з найдавніших мечетей міста – це цілий комплекс, на території якого міститься ще й мавзолей самого Ахмеда-паші. Автор споруди – особливо шанований в Туреччині архітектор і інженер Мімар Сінан, для якого вона стала однією з останніх робіт. У порівнянні з мечетями європейської частини міста Шемсі Паша істотно затишніша і компактніша, тому для того, щоб обійти весь комплекс, не знадобиться багато часу. Вона розташована прямо біля води, поруч із пристанню Ускюдара, і приваблює як віруючих, так і туристів своїм аскетизмом, так несхожим на традиційний східний розмах. Згідно з легендою, жоден птах ніколи не сяде на купол чи мінарет Шемсі на знак поваги до її архітектора, тому друга назва об’єкта – Кушконмаз, що буквально перекладається «птах не сяде».

Фото koguide.com

Головне фото static.tonkosti.ru

Вам це буде цікаво:
Листівка: Батумі
Молодий український письменник Павло Хоменский побував в місті, що втопає в зелені і блищить яскравими вогням - Батумі, яке самі місцеві жителі називають містом любові. Тут пальми, кипариси, магнолії, олеандри, бамбук, лавр, апельсинові дерева, туя і самшит пахнуть на кожному кроці і так і кличуть поспостерігати за романтичною картиною відплиття кораблів з гаваней. І сьогодні автор ділиться з вами своїми листівками з цього дивного міста, пронизаного шумом моря і смаком ароматного вина.
"Усе включено" і навіть більше: незвичайний готельний сервіс
Готелі, що надають аll inclusive для собак. Пансіон, у якому заколисують казками дорослих, або унікальне місце, де не шанують працю, а заохочують лінь. Це не сон і не паралельна реальність, а хитро продуманий готельний сервіс...
Транспорт світу: Вертикальний Лісабон
Лісабон – це не тільки одне з найгарніших і старовинних міст Європи, але й не надто легкий для життя і будівництва простір, якщо говорити про рельєф місцевості. Португальський мегаполіс розкинувся на семи густозаселених пагорбах. Саме тому його візитівкою вважаються три фунікулери та ліфт, без яких туристам і місцевим жителям було б вельми складно пересуватися містом.
Історія однієї вулиці: Проспект Багдад у Стамбулі.
Якщо весь величний Стамбул – це серце регіональної торгівлі, то одна з його розкішних вулиць – проспект Багдад – безумовно, головна артерія. Опинившись там, навіть заперечуючи шопінг усією душею, вельми складно встояти і не піддатися бажанням усе ж вирушити по крамницях і ринках. Хоча, і крім цього, тут також є що робити.
Навколо світу. Топ вражаючих навколосвітніх подорожей
Подорожі давно стали частиною життя людей. Завжди знаходилися сміливці й безумці, які вирушали світ заочі, ризикували – і все ж відкривали нові землі. Сьогодні, коли мапа світу має абсолютно чіткі обриси, ми пропонуємо вам декілька історій про навколосвітні експедиції, завдяки яким карта нині така, як є.
Семибарвне диво
Усі пам'ятають дитячу казку про чарівну семибарвну квітку, яка могла здійснювати бажання. Та не всі знають, що вона існує насправді. Утім, це не квітка, адже перебуває в сипучому стані. Мова йде про пісок, яким укрито одне із сіл Маврикії – Шамарель. Його веселкові дюни забарвлено самою природою в сім кольорів, а їхня магія надихає не одного казкаря.
Південний Гоа очами Кіри Кондратенко
Депресія і відсутність нових ідей? Вирушайте на Гоа! Якось саме завдяки відпочинку на Гоа бізнес-леді Кіра Кондратенко набралася сил для здійснення нового цікавого проекту. Сьогодні вона ділиться з нами своїми враженнями від острова, іменуючи його не інакше як раєм на Землі.
Бельгія очима Марини Орлової: Як живуть бельгійці
Марина Орлова – проектний менеджер у культурно-громадській організації. На одному з міжнародних проектів вона зустріла своє кохання – Віма, хлопця з Бельгії. Поїхати в його країну їй вдалося тільки тоді, коли Україна отримала безвіз і саме про те, як живуть бельгійці, що вони їдять на сніданок і як у них заведено відпочивати, Марина розповіла OUTLOOK.
Варанасі: місто-крематорій
Одні називають його містом храмів, інші – створеним богами, а хтось – крематорієм на Гангу. Сьогодні ми розповімо про індійське місто Варанасі, де смерть нікого не лякає і вже давно стала бізнесом. Цей мегаполіс із півтора мільйонним населенням, розташований на північному сході країни, згідно з легендами був заснований більше п'яти тисяч років тому богом Шивою.
Розчарування туристів: від Франції до Македонії
Ейфелева вежа, на думку Гі де Мопассана, – просто величезна залізна потвора в центрі Парижа. А романтична шекспірівська Венеція, подейкують, суцільний "смітник" з гострим смородом нечистот по всьому місту. Ми розізнали у бувалих тревелманів, які з ними траплялися розчарування в далеких подорожах.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Проводжаючих просимо залишити вагони: найцікавіші поїзди планети
Незважаючи на безупинний розвиток авіатранспорту, багато людей по всій планеті все ще люблять з різних причин подорожувати поїздами. І хай у більшості поїзд асоціюється з доволі повільним пересуванням, якщо порівнювати з літаками, і комфортом у найкращому випадку рівня минулого століття, дивлячись на нашу добірку, ви напевно в зайвий раз замислитесь, як же все-таки добиратися до пункту призначення.
Кордони не перешкода: найбільш відомі анклави світу
Сьогодні OUTLOOK подорожує по найцікавішим з точки зору географії та адміністративного управління містам і країнам, які є анклавами, повністю розташовуючись на територіях інших держав.
США очима Богдана Янчева
Контекстний менеджер Богдан Янчев здійснив тривалу подорож у США. Він провів там близько півроку і не просто побував у найбільших містах, таких як Маямі, Нью-Йорк, Вашингтон, але й попрацював на різних роботах, завів чимало знайомств із місцевими і відвідав місця, про які звичайні туристи нічого не знають. Після повернення він розповів нам про свої найяскравіші враження.
Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком
Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.
Індійське село Кодхіні: таємниця близнюків, котру ніхто не розгадав
У світі є незвичайне місце, де народжується найбільше близнюків. Хоча на перший погляд це схоже на містичний збіг, статистика змушує вірити в чудеса. Індійський штат Керала може похвалитися селом, де відбуваються незвичайні речі. Кодхіні – те саме місце, де близнюків більше, ніж у будь-якій іншій точці світу. І цьому немає майже жодних пояснень.
Канберра is the capital of...
Австралія підсвідомо залітає до наших вух разом із гучним інтро з мушлі сіднейської опери, і лише потім ми згадуємо, що столицею цієї країни є Канберра. Багато хто розглядає це місто як зупинку між Мельбурном і Сіднеєм, але Канберра вже не тільки виношує, але й перетворює у реальність план із завоювання сердець усіх австралійських туристів.
Нормандія очима Корнія Грицюка: яблука, молоко та океан
Для багатьох туристів Франція – це в основному Париж із довжелезною чергою на Ейфелеву вежу, Лувр та околиці з їхнім королівським шиком або курорти Середземного моря. А ось Корній Грицюк, мандруючи цією країною, вирішив податися на північ – у Нормандію! Для наших читачів він підготував цикл подорожніх нотаток про поїздку до Атлантичного океану і почне свою розповідь із вражень від містечка Довіля!
Чан-чан. Перуанське місто з глини
Бувалі мандрівники розповідають, що розглядати руїни стародавніх поселень в Андах можна місяцями, переїжджаючи з одного регіону в інший. Особливо багате на археологічні комплекси західне узбережжя південного континенту. Декотрі з них, приміром, Мачу-Пікчу, давно стали популярними серед туристів, інші тільки розпочинають прочиняти свої двері для допитливих.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Закрити
Outlook facebook page