RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Що подивитися в азіатській частині Стамбула?

Що подивитися в азіатській частині Стамбула?

Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.

Незважаючи на поширену думку, нібито азіатський Стамбул – це суцільні житлові райони, а все найцікавіше і центральне- в Європі, ми вирішили перевірити на власному досвіді, чи так це насправді? Тимбільше, що способів потрапити з одного континенту на інший – відразу кілька: тут тобі і Мармарай (метро під морським дном), і мости (їх перекинуто три через протоку), і, звісно ж, кораблі, що перетинають Босфор за розкладом – для стамбульців це рядовий транспорт, а причалів у місті маса. Обравши будь-який із цих варіантів, ви буквально за 15-20 хвилин переміститеся з однієї частини світу в іншу, і тут уже велике питання: котра вам сподобається більше? Усе тому, що і європейська, і азіатська частини – це не «історичний центр» проти «спальника» - це дві сторони гігантського багатовікового мегаполіса, що гармонійно розвивалися, а значить, цікаво проводити час можна і там, і там.

Ускюдар

Найбільш знаменитий і помпезний півмільйонний район азіатської частини розташований буквально в 7 хвилинах плавання міським кораблем від європейського Бешикташа. У стародавні часи Ускюдаром правили греки, вони називали його не інакше, як Золоте місто, оскільки тут закінчувався один із маршрутів Шовкового шляху, а значить, серед жителів було багато дуже заможних купців. Сама назва походить від слова «ескударі», що з перської перекладається як «посильний». Це тому, що саме від Ускюдара вирушали паломники в Мекку, зазвичай сюди особисто прибував султан, щоб провести їхі передати розкішні дарунки. Сьогодні тут все ще торгують і шанують релігію (чого тільки варті місцеві ринки і мечеті), але світськості району теж не позичати. Модні бари, хіпстерські кав’ярні, затишні ресторанчики біля води – жити в цій частині Стамбула вважається дуже почесним у містян. Туристи ж окрім інфраструктурних зручностей можуть насолодитися шикарними особняками і палацами пашів (Палац Ахмеда Паші, Палац Бейлербейи), стародавніми монастирями, вишуканою архітектурою житлових кварталів. Увесь район – одна суцільна пам’ятка, котру не можна не відвідати.

Фото fotokto.ru

Дівича вежа

Ця легендарна архітектурна споруда за свою історію встигла побувати маяком, в’язницею, ізолятором під час епідемій і митницею, а значить, і обрости десятками міфів. Розташована Киз Кулесі (так назва пишеться турецькою) на невеличкому острівці Босфорської протоки і формально належить до Азії, тим більше, що з місцевих причалів доплисти до вежі набагато дешевше і швидше. Комплекс розчинив свої для туристів 1999 року після того, як у ньому було зроблено капітальний ремонт. Сьогодні там працює не тільки вежа як оглядовий майданчик з краєвидами обох частин міста, але й сувенірний магазин і ресторанчик, бронювати столик в якому слід мало не за місяць. Відвідавши острівець, складно повірити, що ще 25 років тому вся ця територія була геть запущена, після того, як у двадцятому столітті і як в’язницю, і як маяк вежу припинили використовувати. Тільки завдяки молоді й активістам її вдалося перетворити з напівзруйнованої фортеці і звалища на важливе культурне місце.

Фото gid.travel

Хайдарпаша

Залізничний вокзал, який обслуговує не тільки азіатські передмістя Стамбула, але й чимало міст Анатолії, аж до кордону з Іраном і Вірменією – видатна пам’ятка архітектури початку двадцятого століття. Він був збудований 1909 року німецькими архітекторами, котрі задля реалізації проекту придумали сміливий як на ті часи план – намили штучний півострів. Поруч із самим вокзалом, звідки вирушали поїзди у Багдад і Тегеран, розташовані німецький квартал і кілька військових шпиталів, тому околиці буквально просякнуті історією першої половини двадцятого століття. Туристи обожнюють фотографувати Хайдарпашу під час заходу сонця, а самі стамбульці ревно захищають комплекс від посягань забудовників, котрі кілька років тому запропонували перетворити його на розкішний готель, оскільки як залізнична точка він вже не відіграє такої значної ролі. Будемо сподіватися, що активістам пощастить і надалі його відстоювати, оскільки тут просто приємно сидіти, потягуючи чай, і милуватися хоч і рідкісними, але прямуючими від моря потягами в далекі краї.

Фото gid.travel

Кадикьой

Якщо Ускюдар – це аристократична й фешенебельна азіатська частина Стамбула, то Кадикьой – найбільш стародавній район міста, набагато більш «народний» і простий. Вузькі вулички, нескінченні ринки і торгові ряди, спонтанні антикварні розпродажі та експозиції художників роблять його трохи схожим на далеку «справжню Азію» – трішечки метушливим і колоритним. На відміну від Ускюдара тут практично не знайти розкішних архітектурних об’єктів, тут задушевніша атмосфера, тому почуваєшся не туристом, а якщо не місцевим, то принаймні бувалим стамбульцем,штовхаючись на тротуарах чи торгуючись на рибному ринку. Кадикьой славиться своїми вулицями, назви яких дуже чітко передають їхню сутність – вулиця Моди, вулиця ремісників, Антикварна вулиця – всі вони, немов музеї просто неба. І, звичайно, говорячи про цей район, не можна не згадати його прекрасну набережну, напевно, найкращу в місті, де можна спокійно посидіти дуже недалеко від моря, оскільки місця вистачає для всього – і для променаду з посиденьками, і для причалів, і ринків.

Фото tournavigator.net

Парк Фенербахче

Хоч сам район Фенер і розташований в європейській частині міста, саме в Азії міститься чи не найзеленіший і найпросторіший парк Стамбула – Фенербахче. Його назва пішла від маяка неподалік, і, згідно з легендою, місцеві вирішили об’єднати маяк із зеленню, засипавши воду піском і камінням. Сьогодні Фенербахче – максимально облаштований оазис свіжості в 17-мільйонному місті, де можна не лише відпочити від метушні, але й поїсти смачного морозива із кафе Turing, сидячи практично поруч із морем: трохи збоку розташований найбільший причал міста. Що ще тішить – це нескінченні бігові доріжки, спортивні майданчики і, звісно, коти – куди без них у Стамбулі? Містяни кажуть: для того, щоб насолодитися Фенербахче, можна і спеціально добратися з Європи в Азію. Найкращий час для відвідування – весна і дні, коли футбольний клуб «Фенербахче» не проводить на тутешньому стадіоні свої матчі, якщо ви не любите футбол, тому що в день ігор вуха закладає від того, що коїться на арені.

Фото cappadociavisit.com

Фонтан Султана Ахмеда Третього

Стамбул – це завжди Європа , що перетікає в Азію, чи Захід, що впливає на Схід, і навпаки. Особливо це підкреслюється в архітектурі. Наприклад, дивлячись на найзнаменитіший фонтан міста, збудований в 1728-1729 роки за наказом Ахмеда III, котрий увійшов в історію як султан-реформатор. Цю пам’ятку було зведено у стилі османського бароко, щоб продемонструвати суміш архітектурних традицій. У наші дні поруч із фонтаном, котрий турки вважають одним із символів країни, розташовані жваві і сучасні проспекти Пашалімани і Хакімієті Мілліє. Тому вивчити його – це як переміститися в часі, тим більше, що й оздоблення, і сама система подачі води, і надписи- всі складові викликають інтерес.

Фото img-cdn.advisor.travel

Мечеть Шемсі Паша

Одна з найдавніших мечетей міста – це цілий комплекс, на території якого міститься ще й мавзолей самого Ахмеда-паші. Автор споруди – особливо шанований в Туреччині архітектор і інженер Мімар Сінан, для якого вона стала однією з останніх робіт. У порівнянні з мечетями європейської частини міста Шемсі Паша істотно затишніша і компактніша, тому для того, щоб обійти весь комплекс, не знадобиться багато часу. Вона розташована прямо біля води, поруч із пристанню Ускюдара, і приваблює як віруючих, так і туристів своїм аскетизмом, так несхожим на традиційний східний розмах. Згідно з легендою, жоден птах ніколи не сяде на купол чи мінарет Шемсі на знак поваги до її архітектора, тому друга назва об’єкта – Кушконмаз, що буквально перекладається «птах не сяде».

Фото koguide.com

Головне фото static.tonkosti.ru

Вам це буде цікаво:
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії. Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Подорож до Колумбії. Інша Картахена…
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
Камбоджа: поліція на плаву, дельфіни в ріках та Ангкор-Ват
Королівство Камбоджа – саме так звучить сьогодні офіційна назва країни на південному сході Азії (півострів Індокитай). І вона чудова туристична альтернатива іншому, більш прославленому азіатському королівству – Таїланду. Тут краще. Хоча б тому, що це не мейнстрім. Щоправда, королівство це не зовсім казкове, хоч і дуже цікаве…
Фарбарні Феса: райдужна палітра Сходу
Стара медина Феса міцно тримає час у тенетах вузьких звивистих вулиць і мальовничих крамниць. Середньовічне місто майстрів не визнає сучасні технології, однак прослідкувати життєвий цикл вподобаної сумки з тисненою в’яззю не справить клопотів. Шкіру для сувенірів вичиняють тут же, у внутрішніх двориках, а за помірну плату господар продемонструє всі тонкощі народного промислу з тисячолітньою історією.
Джайпур. Рожеве місто
Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.
Лігурія: середземноморський рецепт ідеальних міст
Збираючись на Лігурійське узбережжя, не тіште себе думкою, що зможете за декілька днів об’їздити його вздовж і впоперек. Так ви лише роздражните свій мандрівний апетит. Кожним інгредієнтом Лігурії можна тільки ласувати, забуваючи при цьому про існування решти світу. Портове місто Генуя (італ. Genova¬) – основне у регіоні Лігурія.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Нью-Йорку
Нарешті одна з наших улюблених рубрик «дісталася» до міста, де долари - головна валюта, а, значить, нам не доведеться ходити по обмінних пунктах і постійно концертувати ціни. Отже, вирушаємо в такий різний і захопливий Нью-Йорк витрачати наші 10 доларів.
По рейках над головами: Вуппертальська підвісна дорога
Німецьке місто Вупперталь, згідно зі статистикою, не входить навіть в десятку найпопулярніших туристичних місць Німеччини. Окрім легендарної танцівниці Піни Рауш, котра працювала тут, однойменного футбольного клубу і всесвітньовідомого кінорежисера Тома Тиквера, чия кар’єра розпочиналася у міських кіноклубах, Вупперталю, здається, більше нічим похизуватися. Утім, як тільки дізнаєшся про місцевий транспорт, місто зі своєю унікальною підвісною монорейкою стає жаданим для мандрівників.
Синдром Гобі. Загадкова земля Монголії
Коли серед цих каменів починає гуляти вітер, облизуючи верхівки барханів і притискаючи до землі рідкісну рослинність, весь простір довкола наповнюється дивними звуками. Скотарі, що, трапляється, зустрічають ніч в одній із найбільш загадкових пустель Землі, розповідають про бій барабанів, чарівні звуки флейти і голоси, які бубнять щось непевне поміж дюн.
Гетто світу: Бедфорд: англійська глибинка з італійським присмаком
Сьогодні розповіддю про одне з найбільш дивовижних поєднань, яке тільки можна уявити, таких несхожих одне на одного народів – італійців та англійців – ми продовжуємо нашу рубрику, присвячену етнічним гетто світу. Приготуйтеся вирушити разом з нами в холодний і дощовий Бедфорд, де ми зануримося в теплу середземноморську атмосферу.
Закрити
Outlook facebook page