RU  UK  EN
Статті  >  Відвідай  >  Departure: Амстердам

Departure: Амстердам

Якщо ви подумки знайшли рішення для всіх проблем світобудови в нескінченній черзі в Rijksmuseum і за якісь кілька годин вас тричі мало не збили на дорозі – не сумнівайтеся: цей день пройшов саме в Амстердамі.

Популярний британський письменник Террі Пратчетт не дуже й перебільшував, кажучи: «Моє враження від Амстердама – це велосипедисти, які їздять біс його знає як і в нападі люті ціляться прямо в пішоходів, при цьому оглушливо гудучи клаксонами...» Тому радимо дивитися по сторонах. Ціліше будете. 

А дивитися справді є на що. Варто лише годинку поблукати містом, оглянути Королівський палац (побачити його – чисте везіння, замок майже завжди перебуває в статусі хронічного ремонту), звернути на головну Dam Square, розташовану по сусідству, – і Амстердам миттєво потрапляє на верхівку вашого особистого туристичного чарту. 

Це місто – чудовий подарунок для маніяків-мистецтвознавців: загалом тут зібрано 22 полотна Рембрандта і більше чотирьох тисяч картин Ван Гога. Чотириповерховий музей останнього безперечно належить до категорії «must see». Окрім знаменитих «Соняшників», там на вас чекає ще й чимале зібрання постерів Тулуз-Лотрека. Вдосталь намилувавшись піруетами фантазії невгамовного Вінсента, не полінуйтеся і зайдіть до House of Bols, що стоїть навпроти, – імпровізованого паноптикуму лікерів Лукаса Болса. Там, до речі, можна не тільки розглядати експонати, але й дегустувати їх. Втім, не більше двох коктейлів в одні руки – ввічливі амстердамці таким чином прозоро натякають туристам, що це все-таки культурний заклад... 

А для екстремалів є аналог російської Кунсткамери – Museum Vrolik, розташований на вулиці Meibergdreef, 15.

Звісно, ніхто не забороняє вам скуштувати ще й пива в припортовому барі, посмакувати ялівцевою настоянкою у якій-небудь забутій Богом (і, якщо пощастить, туристами) лікерній чи перехилити коктейль в гей-кафе. Та відвідуючи Амстердам тільки через любов до «духу свободи» і атмосфери так званих дорослих розваг (канабісу та кварталу червоних ліхтарів De Wallen, наприклад), ви ризикуєте залишити голландську Венецію, так до кінця й не пізнавши цю гримучу суміш з галерей, мостів і каналів, просякнуту духом мертвих геніїв, сиру винних сортів та позасезонної осені. 

Стіни амстердамських будинків то тут, то там таємно зататуйовані стріт-артом. А отже, не зайвим буде заглядатися не тільки вгору на шпилі споруд, але й нишпорити по сторонах. Не бійтеся різномастих підворіть – цілком ймовірно, там на вас чекають роботи Stinkfish, Otto Shade, Inki, Bastardilla, Alaniz та інших самобутніх вуличних художників.

Поблукайте вуличками якомога довше. Смакуйте. Відшукайте найвужчий будинок у світі шириною всього метр, і, якщо ваша фортуна не виявиться любителькою кофішопів, вам обов'язково пощастить натрапити на літери-кочівники «I amsterdam». Зазвичай для таких цілей збиваються в зграйки і вирушають на колективне полювання. Вибір за вами, йти за натовпом або ж торувати свої стежки подалі від мейнстрімових маршрутів.

Наостанок, якщо після такого туристичного бліцкригу містом ви не розгубите залишки сил і готівки, пройдіться торговою вулицею Damrak і відвідайте місцевий квітковий ринок Bloemenmarkt. Багатство голландських дарів флори викличе у вас ботанічний шок. Та й цінова політика амстердамських продавців рослинної краси тішить – тут не обдеруть до нитки. Півсотні тюльпанів усього за пару десятків євро? Alstublieft! По-місцевому – «Будь ласка!». 

А от з усілякими дрібницями допоможе блошиний ринок на площі Ватерлоо – Waterlooplein Market (дістатися туди можна на трамваї – лінії № 9 та 14 або на метро – лінії № 51, 53, 54, зупинка «Waterlooplein»). Він працює щодня, крім суботи. До речі, якщо ви опинитеся там 30 квітня, знахідки на барахолці будуть справді «королівськими». На честь дня народження монархині наприкінці місяця скасовується мито на вуличну торгівлю: старовинний мідний патефон за ціною бюджетного МР3-плеєра і чудернацький посуд ручної роботи з цінником від набору звичайних пластикових стаканів.

Безпосередньо ж у день від'їзду дозволяється спішно пакувати валізи і... сумувати. Мимоволі хочеться вчепитися в помережену прожилками бруківку, зростися шкірою з якою-небудь черговою вигадливою будівлею на Прінсенграхт, взяти і зійти з колії раніше намічених планів і не їхати додому. Загубитися, заблукати в архітектурному хитросплетінні, геть забути, що колись взагалі намагалися шукати зворотний шлях. На крайній випадок, захворіти хоч на мізерну амнезію і просто не знайти дорогу до аеропорту чи вокзалу. А чим зайнятися потім – вибір є завжди. Адже, як не крути, це місто ніколи не спить по-справжньому, максимум – задумливо дрімає. Втім, повірте: вам воно теж не дасть ані знудитися, ані заснути.

Вам це буде цікаво:
Примарні міста: Детройт, Орадур-сюр-Глан, Прип'ять, Ченгун
Американський Детройт ще не так давно був відомий як центр машинобудування, але сьогодні про нього куди частіше говорять в контексті вимирання і відтоку населення. Outlook вирішив розібратися, чому з’являються міста-примари.
Інчхон: корейське місто майбутнього
Інчхон вважають морськими і повітряними «воротами» Південної Кореї через наявність тут одного з найбільших морських портів країни і найкрупнішого в регіоні аеропорту. Місто стрімко розвивається – буквально за сто років воно пройшло шлях від скромного портового поселення до ультрасучасного промислового і туристичного центру.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Стамбулі
Серед туристів, особливо з Європи, складно знайти людей, котрі хоча б раз не насолоджувалися відпочинком у сонячній і гостинній Туреччині. А от що чекає тих, хто обрав «іншу Туреччину» і вирушив оглядати чудовий Стамбул, ми розповідаємо на прикладі 10 доларів.
Гірокастра: «албанський Рим»
Конвенція про охорону всесвітнього культурного і природного спадку ЮНЕСКО зобов’язує з року в рік невтомно працювати над вивченням об’єктів, що мають неминущу цінність і унікальних за походженням. Під номером 569 великого списку організації розмістилося місто Гірокастра, що на півдні Албанії, котре ми сьогодні вивчимо вздовж і впоперек.
Покоління дахів
Вони стають місцем найкрутіших тусовок, джерелом незвичайних ідей і непередбачуваних відкриттів. На пік своєї популярності виходять цілі особняки, храми, сади, басейни, стадіони – і все це на верхівці будівель! OUTLOOK запрошує вас на знайомство з найзапаморочливішими висотами і неймовірними краєвидами.
Скульптури Ватикану: історія та філософія
«Маленька країна, одначе з великою місією» – саме під таким девізом 11 лютого 1929 Латеранськими угодами між Італією і Святим Престолом Ватикан був визнаний суверенною територією. Цей пакт відчинив двері перед цікавими, які сторіччями обмінювалися плітками про те, «що ж зберігають замки Ватикану?» Злі язики бурчали, мовляв, стіни його наповнені чаклунством і книгами про захоплення світу, у підвалах замків є камери тортур для грішників, а після літургій алхіміки готують філософський камінь. Та коли музеї стали доступними для відвідувачів, римляни і гості Італії ахнули у захваті. А колекціонери підрахували, що вартість усіх творів мистецтв найменшої країни світу перевищує у 150 разів ВВП земної кулі.
Що подивитися в азіатській частині Стамбула?
Судячи з відгуків більшості туристів, котрі відвідали Стамбул, багато з них так і не зібралися досхочу погуляти азіатською частиною головного турецького мегаполіса. Максимум, що вони бачили – аеропорт Сабіха і причали, куди можна як на атракціон приплисти з Європи, попутно нагодувавши чайок хлібом. Щоб у вас склалася більш цільна і різноманітна картинка цього неймовірного міста, ми розповідаємо про унікальні шматочки азіатської його частини, не побачити які – злочин.
Незбагненний Нан-Мадол: місто над безоднею
Краще за незаселений острів може бути тільки покинутий штучний архіпелаг зі слідами зниклих цивілізацій! Мирний плескіт весел, що бентежать блакитні сни Тихого океану, утихомирює барабанний дріб екстазу у скронях, готуючи волю і розум до побачення з головною загадкою Мікронезії. Нан-Мадол пустує не одну сотню років, могутні стіни роз’їдає морська сіль, але навіть у полоні забуття заборонене місто не втрачає величі.
Каламата. Героїчне минуле та оливкове сьогодення
Стародавня Греція починалася з Мікен і Криту, а нова історія країни писалася з Каламати. Саме в цьому місті було вперше скинуто турецькі кайдани, звільнивши шлях для здобуття незалежності. Каламата – місце з характером. Менш ніж за 200 років його двічі відбудовували заново, і воно знову відроджувалось.
Вірменські хачкари: поема в камені
…Віртуозний різець вдихнув у холодну кам’яну глибу жар живої душі і створив хачкар – натхненну оповідь про духовний пошук і тугу за втраченим раєм. Неквапливо розгортаються чіпкі кільця стародавніх таїнств у завитках містичних орнаментів.
Подорожі до китової пащі
Нам, дорослим, іноді таки вдається втілити в життя дитячі фантазії, побачити наяву історії з малечих снів, відтворити те, що здавалося казкою. Ось мріяли ви коли-небудь побувати в пащі у кита? Ніби вас проковтнула величезна рибина і тривалий час ви там жили, роздивлялись, як там у неї всередині, облаштовували свій побут, плавали та пірнали досхочу?
Під Південним Хрестом. Квінстаун
Жителі Квінстауна, як і всі новозеландці, одні з перших на планеті зустрічають світанок. Тут немає дитячих домів, бездомних тварин. Люди стійкі до холоду та так, що за нуля градусів ходять у футболках. На кожного з них припадає в середньому по дев’ять овець, а у природі практично відсутні такі небезпеки, як комарі і змії. Коли ж настає ніч, Квінстаун освітлює сузір’я Південний Хрест.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Подорож до Колумбії. Інша Картахена…
У світі є дві Картахени. І в обох жителі розмовляють іспанською, люблять кориду, а вечорами рушають на пляж цмулити мохіто й дихати солоним вітром. Але тільки в одній з них у млосну міську прогулянку можуть увірватися ритми запальної сальси, розсипи смарагдів і перлів, а дорогу можуть перейти ефектні палкі красуні. І це Колумбія!
Камбоджа: поліція на плаву, дельфіни в ріках та Ангкор-Ват
Королівство Камбоджа – саме так звучить сьогодні офіційна назва країни на південному сході Азії (півострів Індокитай). І вона чудова туристична альтернатива іншому, більш прославленому азіатському королівству – Таїланду. Тут краще. Хоча б тому, що це не мейнстрім. Щоправда, королівство це не зовсім казкове, хоч і дуже цікаве…
Фарбарні Феса: райдужна палітра Сходу
Стара медина Феса міцно тримає час у тенетах вузьких звивистих вулиць і мальовничих крамниць. Середньовічне місто майстрів не визнає сучасні технології, однак прослідкувати життєвий цикл вподобаної сумки з тисненою в’яззю не справить клопотів. Шкіру для сувенірів вичиняють тут же, у внутрішніх двориках, а за помірну плату господар продемонструє всі тонкощі народного промислу з тисячолітньою історією.
Джайпур. Рожеве місто
Хтось порівнює Джайпур з ажурною скатертиною. Інші – з коробкою рожевого зефіру. Треті твердять – це вулик, щільно заселений бджолами. Однак всі сходяться в одному – тут дивовижне повітря, сповнене якоюсь свободою, котру не зустрінеш у Європі. Вона заповнює легені, і вже через вдих мандрівник втрачає лік годинам і навіть століттям.
Лігурія: середземноморський рецепт ідеальних міст
Збираючись на Лігурійське узбережжя, не тіште себе думкою, що зможете за декілька днів об’їздити його вздовж і впоперек. Так ви лише роздражните свій мандрівний апетит. Кожним інгредієнтом Лігурії можна тільки ласувати, забуваючи при цьому про існування решти світу. Портове місто Генуя (італ. Genova¬) – основне у регіоні Лігурія.
Якщо у тебе 10 доларів і ти в Нью-Йорку
Нарешті одна з наших улюблених рубрик «дісталася» до міста, де долари - головна валюта, а, значить, нам не доведеться ходити по обмінних пунктах і постійно концертувати ціни. Отже, вирушаємо в такий різний і захопливий Нью-Йорк витрачати наші 10 доларів.
По рейках над головами: Вуппертальська підвісна дорога
Німецьке місто Вупперталь, згідно зі статистикою, не входить навіть в десятку найпопулярніших туристичних місць Німеччини. Окрім легендарної танцівниці Піни Рауш, котра працювала тут, однойменного футбольного клубу і всесвітньовідомого кінорежисера Тома Тиквера, чия кар’єра розпочиналася у міських кіноклубах, Вупперталю, здається, більше нічим похизуватися. Утім, як тільки дізнаєшся про місцевий транспорт, місто зі своєю унікальною підвісною монорейкою стає жаданим для мандрівників.
Закрити
Outlook facebook page