RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Що вони їдять: кухня Риму

Що вони їдять: кухня Риму

Outlook часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.

Розповідаємо, чим примітна римська кухня, і які страви неодмінно варто скуштувати у Вічному місті.

Рим подарував світові не лише могутній культурний спадок, але й немало кулінарних шедеврів. У меню кожного місцевого ресторану є окрема сторінка під заголовком “CucinaallaRomana”– римська кухня. Вона доволі проста, навіть «бідна», а в основу покладено сезонні та регіональні продукти: боби й артишоки, помідори, броколі, телятину і ягнятину, свине сало, котре використовують здебільшого для смаження, сири Пекоріно Романо і рікотту. Пасті також належить важливе місце в міській кухні. Їй навіть присвячено однойменний музей. Дві найбільш популярні – аматрічиана (паста з помідорами й сиром Пекоріно Романо) і карбонара.

Карбонара – візитна картка римської кухні і всього регіону Лаціо. У різних ресторанах і тратторіях її можуть готувати з різних видів пасти – спагеті, феттучині, рігатоні, тальйоліні, але рецепт соусу завжди лишається незмінним, і до нього ніколи не додають вершки, як це часто трапляється в «італійських» ресторанах за межами самої Італії. Соус карбонара – це всього п’ять інгредієнтів: найсвіжіші яйця, сир Пекоріно Романа (в інших регіонах використовують пармезан), часник, оливкова олія і панчетта – місцевий аналог бекону. Панчетту і часник обсмажують на оливковій олії, додають у пасту і потім тонким струменем вливають туди суміш сиру і яєць. Виходить бархатистий дуже ніжний соус з яскравим жовтково-сирним смаком. Звучить просто, але, щоб повторити цей шедевр, треба знати масу нюансів: яйця не повинні згорнутися, а сир має становити єдину масу з рештою соусу. Римські кухарі в цьому профі, тому карбонару можна без остраху замовляти абсолютно всюди. Якщо повернути з центральних туристичних вулиць і помпезних площ, всюди вона буде на висоті, але більше за інші карбонарою славиться район барів, вина і нічних гулянь Трастевере.

Фото delicious.com.au

Інша важлива складова римської кухні – м'ясо, а найкращі м’ясні страви варто шукати в районіТестаччо, котрий нерідко називають «животом» Рима. У минулому це промисловий район, в якому було зосереджено більшість міських фабрик, заводів… і різниць. Тут забивали велику рогату худобу, а найкраще м’ясо відправляли в Роман Чентро. Місцеві ж робітники і бідняки мали вдовольнятися «тріппою» або ж по-нашому тельбухами (часто її видавали замість зарплати): нирками, селезінкою, пікальним м’ясом, печінкою, мізками, легенями, серцем і язиком. Але саме з цих нехитрих продуктів вийшли знамениті сьогодні на весь світ римські делікатеси: рігатоні з нирками, корателла (страва з легень, печінки і серця) з артишоками і цибулею, кода алла ваччінара (тушковані бичі хвости), тріппа алла романа і найбільш відомий римський спеціалітет салтімбокка алла романа – тонкий шніцель з телятини під шматочком прошутто і гілочкою шавлії. Салтімбокку, як і карбонару, можна побачити в меню майже кожного римського закладу, але в остеріях Тестаччо твердять, що тільки тут пам’ятають автентичний рецепт цієї страви.

Фото taste.com.au

Говорячи про Тестаччо, не можна обійти увагою місцевий ринок Mercato Testaccio. Сюди римляни приходять у пошуках найкращих продуктів для традиційних страв «алла романа». Тут можна купити навіть найбільш екзотичні інгредієнти, але головне – на ринку Тестаччо найбільший вибір м’яса і ковбаси у всьому Римі. З такою історією це й не дивно. І, якщо вже ви прийдете сюди за покупками, неодмінно скуштуйте відомі на все місто paniniromaneschi(паніні по-римськи) в MordieVai. Класикою римської кухні їх не назвеш, але самі городяни вже не уявляють собі місцеву кухню без сандвічів від м’ясника у відставці Серджіо Еспозіто. У закусочній завжди черга, але рухається вона доволі швидко, тому, опинившись поблизу, не лякайтесь – воно того варте. А, коли йтимете, не забудьте купити додому кілька артишоків – це дуже по-римськи.

Фото splendidtable.org

У Римі артишоки готують десятками різних способів, але в ресторанах найбільшу популярність мають “carciofiallaromana”, що, як ви вже зрозуміли, значить «артишоки по-римськи», і “carciofiallagiudia”, що перекладається як «артишоки по-єврейськи». Здавалося б, до чого тут євреї, але в Римі є цілий єврейський квартал – Гетто, де готують свою, не менш популярну римсько-єврейську кухню. Гетто існувало в Римі понад 400 років і досі лишається центром єврейської общини мегаполіса, тому вплив єврейської кухні на римську доволі сильний, а найбільш популярними стравами вважають артишоки і квітки цукіні по-єврейськи. Артишоки по-римськи тушкують в оливковій олії з часником. Вони виходять ніжними і делікатними, тоді як артишоки по-єврейськи – доволі жирна, важка страва. Їх смажать у фритюрі, пелюстки набувають хрусткого смаку, а серцевина лишається м’якою і соковитою, такі собі овочеві чіпси. І та, й інша страва мають велику популярність у місцевих і туристів.

Що вони їдять: Португалія

Фото philly.eater.com

Їжа в Римі – це завжди свято. Тут не прийнято перекушувати на ходу, а кожному прийому їжі відведено певний час. На сніданок, доволі пізній за східноєвропейськими мірками, зазвичай їдять щось легке на кшталт паніні, корнетті (італійські круасани з різними начинками) або марітоцці – чисто римські булочки з кедровими горішками, апельсиновими цукатами й родзинками, густо заправлені збитими вершками і политі сиропом. Їх подають на сніданок практично у всіх римських кафе. Запивають все це чашечкою капучино чи латте. Ці два кавові напої римляни, як і всі італійці, дозволяють собі тільки вранці, в інший же час прийнято пити еспресо. Обідають римляни з 12:30 до 15:00, і багато кафе підлаштовують свій графік саме під цей час – відкриваються у полудень, працюють пару годин, а потім знову закриваються до аперитиву – часу перед вечерею, котрий містяни проводять за келихом вина чи коктейлем у супроводі легких закусок. Останні, як правило, подають безкоштовно. Аперитив починається з 18:00 і триває до дев’ятої вечора – часу вечері. Вечірню трапезу нерідко розпочинають з пасти, котру в Італії вважають «першою стравою», а потім вже переходять до основної, хоча мало який турист сходу зможе повторити цей трюк і після аперитивних закусок і ситної пасти з’їсти ще й основну страву, найчастіше якусь м’ясну. І, звичайно, жодна римська вечеря не обходиться без вина. Найчастіше римляни віддають перевагу червоному сухому з традиційного для регіону Лаціо винограду Санджовезе чи місцеве біле CastelliRomani.

Фото neturisto.ru/

Римляни у буквальному сенсі слова обожнюють їжу, і в них напевно є чому повчитися. У столиці Італії починаєш по-справжньому любити і поважати їжу, насолоджуватися кожним її прийомом, цінувати кожен ковток еспресо і кожний вечір, проведений у маленькій тратторії в серці Трастевере. Це місто бархатистої пасти, міцного еспресо, найніжніших субпродуктів і терпкого вина, і його неодмінно слід скуштувати на смак.

Головне фото andrewharper.com

Вам це буде цікаво:
Гра аристократів. Крикет
Вищий світ Англії та крикет – майже як чай з молоком. Можуть існувати й порізно, та разом все-таки «смачніше». А якщо ви досі плутаєте крикет, крокет і крокети, не хвилюйтеся – зараз все пояснимо.
Калаші: дивовижний народ в горах Пакистану
Переглядаючи «Дискавері» або інші науково-популярні телепрограми, здається, що нашу планету вже давно досліджено і вивчено вздовж і впоперек. Але деякі феномени, які трапляються в житті, буквально ошелешують. Як, приміром, той факт, що в горах Гіндукушу в оточенні ісламських держав уже кілька тисячоліть ізольовано живе загадковий білявий народ калаші...
Майстерклас з приготування вареників для Клубу дружин послів від проєкту OUTLOOK та кулінарного експерта Євгена Клопотенко
За ініціативи Клубу дружин послів “Ambassador’s Spouses Club” проєкт OUTLOOK організував кулінарний майстерклас з ліплення вареників від українського шеф-кухаря, співвласника ресторану “100 років тому вперед” Євгена Клопотенка.
Що вони їдять: Киргизстан
Із плином часу страви жителів цієї країни не перестали вражати своєю ментальністю і ґрунтовним підходом до приготування домашньої трапези. Солоний чай, кислі супи, закуски з конини – сміливі поєднання продуктів й ароматів кидають виклик банальності, тішать гурманськими знахідками корінне населення і дивують гостей, що зазирнули в долину Небесних гір.
Las Jornadas del Olivar y el Aceite: оливковий фестиваль у Баені
На карті Іспанії маленьке містечко Баена обведене у любителів оливок та оливкової олії червоним фломастером. Щороку з 9 до 11 листопада саме туди з’їжджаються гурмани з усього світу. Різноманітні заходи, екскурс в історію і величезна кількість усіляких смаколиків очікують на тих, хто ризикне розкусити кісточку диво-плоду.
ВІДЕО: Скло зі святого міста
Сьогодні розповімо вам про технології виготовлення виробів зі скла ... Палестинський Хеврон відомий як місто трьох релігій і трьох цивілізацій, справжнє місце сили. Напевно, тому доля так розпорядилася, що саме там з'явилося скло, яке хоч і здається крихким, однак насправді є віковим, як і сам Хеврон.
Стукіт історії по голландській бруківці
Відрізки життя прийнято рахувати парами стоптаного взуття. Так чимчикуєш собі роками, відкриваючи нове та споглядаючи старовинне. І коли шкіряні черевики починають муляти ноги, то чомусь мимоволі згадуєш здоровенні дерев’яні шкарбани, випадково знайдені за пічкою у полтавської прабабці. То ніби привіт від самої пані Голландії. Бо хто ж не чув про голландські кломпи!
Що вони їдять: Португалія
Відвідавши Португалію, «на самому крає Європи», Outlook не міг не звернути увагу на місцеву кухню. Про те, що саме їдять жителі і туристи колись однієї з найбільших імперій у світі – в нашому матеріалі.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Ювелірна майстерність Казахстану
У відомому казахському прислів'ї мовиться: «Мистецтво майстра пізнається тільки в золоті і сріблі». Та хай би які вмілі руки він мав, щоб створити справді гідну річ, потрібні працьовитість, завзятість і, звісно ж, сміливість заявити про себе і свій талант. Сьогодні ми розповімо про тонкощі ювелірного мистецтва Казахстану.
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Живий танець. Полька
У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Італія грибна. Полювання за трюфелями
Ні для кого не секрет, що Італія – одна з найпопулярніших країн серед туристів, де кожен може знайти щось цікаве. Хтось їде сюди помилуватися архітектурою або ж купити модного одягу, багатьох вабить відпочинок на морі, ну а деякі вирушають по гриби!
Замість візка – човен: знамениті плавучі ринки
Магазини, супермаркети, ринки – всі ці місця невід’ємна частина життя будь-якої людини на нашій планеті. Здавалося б, що в них незвичайного – кругом усе схоже, хіба що товари і ціни різняться в залежності від країни чи міста. Насправді все не зовсім так – до деяких базарів слід діставатися вплав… Про них ми і розповімо.
Загублений острів Яп. Земля великих грошей
Як зрозуміти природу фінансів, якщо нема бажання заглиблюватися в наукові нетрі? Краще один раз побачити, ніж сто разів прочитати: поїздка на острів Яп у Мікронезії замінить весь університетський курс монетарної теорії. Уздовж доріг шикуються шеренги гігантських кам’яних монет розміром з камінь млина – і це все...
Еквадор: Бути індіанцем
Олена Расенко відвідала Еквадор і за час поїздки встигла не тільки зібрати для редакції безліч матеріалу, але й познайомитися з місцевими і навіть втратити свідомість...Один з відомих курортів Еквадору – Баньос. Маленьке, затишне містечко в кількох годинах їзди від столиці. Воно займає вузьку долину на висоті двох тисяч метрів над рівнем моря і з усіх боків оточене горами.
Departure: Трієст
Спробуйте відгадати, що це за місто і де: тут і там прогулюються хорвати і словенці, п'ють пиво, як у найкращих австрійських броварнях, і при цьому закушують пастою з місцевими морепродуктами. Навряд чи ви одразу збагнете, про що мова, а от ми знаємо, і сьогоднішня наша розповідь про італійський Трієст, який іноді називають «останньою цитаделлю Італії на Сході».
Що вони їдять: Латвія
Прийнято вважати, що Латвія – це ризьке узбережжя, старовинні й затишні міста та прекрасний клімат. Усе це вірно, от тільки багато хто забуває про місцеву кухню. Outlook, побувавши там, не може не поділитися розповіддю про смачні, а інколи й дуже незвичайні страви.
Пляжі й античність – римське передмістя Остія
Стародавній, сповнений красот і пам’яток Рим щороку приваблює понад 30 мільйонів туристів. Побачити на власні очі Колізей, сунути руку у Вуста істини і кинути монетку у фонтан Треві – мрія будь-якого мандрівника. Але мало кому відомо, що лише в 30 кілометрах від столиці є не менш приваблива і поки що не окупована туристами Остія...
Між небом і... водою: топ-5 найменших населених островів світу
Кожному з нас іноді хочеться втекти від міської суєти і залягти на дно десь далеко від усіх і всього. І краще нехай це буде там, де можна послухати шепіт хвиль, насолодитися легким бризом і назавжди подружитися з неймовірно гучною тишею, яка заглушає всі тривожні думки ...
Закрити
Outlook facebook page