RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Кінцугі. Японське мистецтво реставрації

Кінцугі. Японське мистецтво реставрації

Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в Outlook.

Мистецтво реставрації виникло в Японії так давно, що назвати точну дату чи бодай століття його виникнення вже не видається можливим. Що стосується кінцугі, то це відносно «нова» техніка, їй приблизно 500-600 років. Її суть полягає в тому, що лагодити пошкоджений об’єкт потрібно з неодмінним збереженням всіх його тріщин і вад, адже вони, як зморшки на обличчі людини, – невід’ємна частина історії і не повинні бути забутими чи замаскованими. Одна з версій свідчить, що кінцугі виникло у XV столітті завдяки невмілим китайцям. За легендою, японський сьоґун Асікага Йосімаса розбив свою улюблену чайну чашу і наказав відправити її на батьківщину в Китай, щоб місцеві майстри полагодили її. Вони ж повернули посудину із потворними залізними скобами. Сьоґун засмутився і передав справу японським реставраторам, щоб ті знайшли більш естетичні методи. Японці сумістили вже існуючу техніку реставрації з технікою макі-е – малюванням золотим порошком на лаку. Вони склеїли чашу, а на місці швів лишили золоті «шрами». Так виникло кінцугі, котре стало найбільш популярною технікою реставрації на найближчі століття і має неймовірний успіх і дотепер. Кажуть, дехто навіть навмисно розбиває цінний фарфор, щоб відреставрувати його за допомогою золотих швів.

Фото https://genkosha.pictures/lifestyle/1801311863

За доби споживання, коли старі речі безжалісно викидають, а нові купують у небачених масштабах, жителі Країни вранішнього сонця лишаються вірними своїм традиціям і бережно реставрують цінний раритет. Головне завдання кінцугі – не лише полагодити старий об’єкт. Це ціла філософія, котра подібна до течії вабі-сабі (скромною простотою) і полягає у прийнятті вад і недосконалості. І поки ми намагаємося забути свої помилки і невдачі, позбутися недоліків чи щонайменше замаскувати їх, японці працюють над тим, щоб зробити їх окрасою і перевагою. Не має значення, йдеться про людину чи керамічну вазу. Важливо не повернути об’єктові початковий «ідеальний» вигляд, а зберегти його історію з усіма провалами, падіннями (у прямому й переносному сенсі) і невдачами. І, як це не дивно, результат нерідко переважає першоджерело. Кожна подряпина, кожен слід зносу, кожна тріщина – це згадка про людей і події. І виходить, що в кінцугі є подвійний смисл: по-перше, річ після реставрації можна використовувати повторно, а підкреслені сліди ремонту нагадують про те, що невдача – це не кінець, а початок чогось нового і нерідко навіть кращого. Японці вірять, що, подарувавши нове життя розбитому посуду, вони наповнюють її не тільки новою історією, але й самою душею.

Фото http://beauty-of-japan.com

У процесі найбільш поширеного типу реставрації кінцугі (він називається хібі, «тріщини»), використовують спеціальний лак, отриманий із соку лакового дерева урусі. Його змішують із золотим, срібнимчи платиновим порошком , а потім полірують до глянцевого блиску. Дерево урусі доволі токсичне, якщо не сказати отруйне, тому добування лаку пов’язане з деякою небезпекою. Але на сам виріб це не впливає: щойно лак висихає, його токсичні властивості щезають, і виріб стає абсолютно безпечним. Після цього його можна використовувати навіть для прийому їжі. Іноді осколки скріпляють не лаком, а золотими скріпленнями. Якщо ж у розбитого керамічного виробу бракує дрібних частин, їх можуть «заповнити» золотою емаллю (ця техніка називається каке но кінцугірей). А якщо втрачені великі фрагменти, їх заміняють іншими частинами, які підходять за формою, але не завжди за фактурою і кольором. Цей різновид кінцугі називається йобіцугі, що дослівно означає «стикування».

Фото nonversus.jp

У Новий час техніка кінцугі активно застосовувалася не тільки в Японії, але й у Китаї і В’єтнамі, але сьогодні вона набула широкої популярності у цілому світі. Японське мистецтво реставрації використовується не лише щодо керамічного посуду, але й предметів декору, керамічної плитки і навіть меблів, а золото нерідко заміняють іншим кольором. І нехай європейці рідко вкладають у процес той філософський сенс, котрим від самого початку наділяли його японські майстри, сам факт широкого поширення цієї техніки і захоплення нею у всьому світі говорить про те, що ми вже готові дивитися глибше й ширше, намагатися зберегти історію замість того, щоб позбутися її, замінивши новим і часто дешевим і низькоякісним аналогом. На прикладі неживих речей кінцугі вчить нас приймати себе такими, якими є: з чеснотами і недоліками, з вадами і недосконалістю, з успіхами і невдачами. Тому що вони – частина нашої особистої історії, вони роблять нас сильнішими, збагачують досвідом і наділяють мудрістю. Прагнути ідеалу добре, але ще краще – цінувати і поважати історію. Такою, як вона є.

Фото kintsugi.chiaraarte.it

Заглавное фото http://www.giapponeinitalia.org/

Вам це буде цікаво:
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Фаду: ніжність і глибина португальських романсів
Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
Оманливий пензель пані Хокусай
Ексцентричний старець Кацусіка Хокусай був справжньою зіркою доби Едо, творчим генієм і нелюдським боржником половини міста. Він мав не менш як 30 псевдонімів, поміняв 93 будинки і створив безліч гравюр, малюнків і картин. Його відома «Велика хвиля в Канагаві» заворожує. Та мало хто знає, що цю ксилографію, як і багато інших робіт, Хокусаю допомагала створювати дочка – загублена в часі і величезній тіні «божевільного живописом» батька художниці Кацусіка Ой.
Departure: Сатояма
У Японії є містечко, жителі якого дуже довіряють одне одному. Довіряють настільки, що п’ють воду з одного джерела, котре протікає через їхні оселі, ще й миють там посуд після їжі. Сатояма, що у перекладі означає ідеальне місце для життя в гармонії з природою, розташоване у північній префектурі Гіфу, ізольованій від решти світу гірськими вершинами і рисовими полями.
Українцю Олександру Балабанову вручили Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Слов'янський базар у Вітебську 2018"
Співочі таланти українців ширяться світом, визнаються професійними жюрі міжнародних конкурсів і несуть славу про нашу культуру далеко за її межами. OUTLOOK став свідком вручення "Золотої ліри" цьогорічному переможцю Гран-прі дитячого музичного конкурсу фестивалю "Cлов'янський базар у Вітебську" Олександру Балабанову. Під час церемонії офіційного відкриття фестивалю президент Білорусі Олександр Лукашенко вручив приз нашому маленькому артистові.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Закордонні письменники на Книжковому Арсеналі 2018
«Кілометрові» черги бажаючих потрапити на головну літературну подію України – здавалося, весь Київ захотів прикупити книг із рук самих авторів і відвідати заходи, побудовані на живому спілкуванні з ними.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті зі своїми неймовірними роботами.
Театр Арто: життя як наслідування мистецтва
Приходячи в Театр жорстокості, людина потрапляє в самий центр вистави: тут все, від чого ми ховаємося у повсякденних турботах, – свобода й ізольованість, життя на межі, злиття з юрбою до втрати себе й самотнє перебування на вершині. Драма буття заманює у свої надра, відголосок трагізму проймає публіку – і глядач, сам того не помічаючи, опиняється у пастці власного сприйняття. Усе це – про так званий «крюотичний театр» (the atredecruaute) , дітище французького драматурга і режисера, ексцентричного і шокуючого Антонена Арто.
«Frida and Diego». У Києві відкрили фотовиставку, присвячену Фріді Кало та її чоловікові
«Далі в спідниці», «Найбільший провокатор минулого століття», жінка, що епатує і вселяє впевненість у майже безмежний потенціал людини, Фріда Кало дивувала сучасників і продовжує захоплювати шанувальників її творчості і сьогодні. Зазирнути за лаштунки життя мексиканського генія тепер можуть і кияни. За підтримки Посольства Мексики в Україні в Національному музеї імені Тараса Шевченка відкрилася виставка фотографій, присвячених відносинам Фріди Кало та її чоловіка Дієго Рівера.
Заклиначі: як змусити змію танцювати
Магічний танець змії в такт мелодії флейти, часто описаний у східних казках і зображений у фільмах – не просто вигадка, а справжній символ цих країн. У Єгипті, Індії, країнах Африки і деяких інших державах повзучих приручають і влаштовують із цього видовищну забаву. Тут існує професія заклинача змій, котру вважають мало не найдивовижнішою на Землі. Що це за загадкове ремесло, майстри якого споконвіку балансують на межі життя і смерті?
Таємниці Пабло Пікассо будуть розкриті
Почавши цю весну з низки гучних прем'єр, ВОЛЯ продовжує дивувати своїх абонентів. Цього разу компанія-провайдер представила своїм абонентам прем’єру другого сезону серіалу «Геній» від каналу National Geographic.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
Крок за межу: магічне мистецтво уїчолі
Сліпучі сполохи давнього знання в різнобарвних переливах бісеру і пряжі на мозаїках індіанців уїчолі спрямовують фантазію у безкінечну подорож гілками світового древа. Духовні образи набувають плоті у вигадливих орнаментах, що супроводжують селянина-мексиканця на всіх етапах життєвого шляху.
Ілюзії Сикстинської капели
Понад півтисячі років тому, 1 листопада, перед очима захоплених римлян вперше постала Сикстинська капела. За цей час народжувалися і помирали як самі майстри розпису, так і цілі напрямки в образотворчому мистецтві, а на капелу, так само відкривши роти від захвату, споглядають уже наші з вами сучасники. Втім, милуючись черговим її хитросплетенням ліній або алюзивністю сюжету, пам’ятайте, що за фасадом зовнішнього лиску, як завжди, стоять до болю знайомі суперечки з нетерплячими замовниками, неприємні сюрпризи від стихії та загублене здоров’я художників-виконавців.
У Посольстві Узбекистану пройшла зустріч Ambassador's Spouses Club Kiev
Посольство Узбекистану в Україні та Ambassador's Spouses Club Kiev ознайомили українську громадськість та іноземних гостей з національним мистецтвом узбецького народу, традиціями і правилами, створених руками народних творців, ремісниками з Узбекистану.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Квіти по-українському. Катерина Білокур
У будь-якій творчості є формати і правила: потрапивши «в мейнстрімовий струмінь», митець не голодуватиме. Проте за тоталітарних часів, коли всі сфери людського життя контролюються і коригуються, про індивідуальність узагалі можна забути. Напевно, на зло системі і з'являються самородки, праця яких стає безсмертною. Про одного з таких, художницю Катерину Білокур, сьогодні згадує OUTLOOK.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Закрити
Outlook facebook page