RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Кінцугі. Японське мистецтво реставрації

Кінцугі. Японське мистецтво реставрації

Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в Outlook.

Мистецтво реставрації виникло в Японії так давно, що назвати точну дату чи бодай століття його виникнення вже не видається можливим. Що стосується кінцугі, то це відносно «нова» техніка, їй приблизно 500-600 років. Її суть полягає в тому, що лагодити пошкоджений об’єкт потрібно з неодмінним збереженням всіх його тріщин і вад, адже вони, як зморшки на обличчі людини, – невід’ємна частина історії і не повинні бути забутими чи замаскованими. Одна з версій свідчить, що кінцугі виникло у XV столітті завдяки невмілим китайцям. За легендою, японський сьоґун Асікага Йосімаса розбив свою улюблену чайну чашу і наказав відправити її на батьківщину в Китай, щоб місцеві майстри полагодили її. Вони ж повернули посудину із потворними залізними скобами. Сьоґун засмутився і передав справу японським реставраторам, щоб ті знайшли більш естетичні методи. Японці сумістили вже існуючу техніку реставрації з технікою макі-е – малюванням золотим порошком на лаку. Вони склеїли чашу, а на місці швів лишили золоті «шрами». Так виникло кінцугі, котре стало найбільш популярною технікою реставрації на найближчі століття і має неймовірний успіх і дотепер. Кажуть, дехто навіть навмисно розбиває цінний фарфор, щоб відреставрувати його за допомогою золотих швів.Фото genkosha.pictures

За доби споживання, коли старі речі безжалісно викидають, а нові купують у небачених масштабах, жителі Країни вранішнього сонця лишаються вірними своїм традиціям і бережно реставрують цінний раритет. Головне завдання кінцугі – не лише полагодити старий об’єкт. Це ціла філософія, котра подібна до течії вабі-сабі (скромною простотою) і полягає у прийнятті вад і недосконалості. І поки ми намагаємося забути свої помилки і невдачі, позбутися недоліків чи щонайменше замаскувати їх, японці працюють над тим, щоб зробити їх окрасою і перевагою. Не має значення, йдеться про людину чи керамічну вазу. Важливо не повернути об’єктові початковий «ідеальний» вигляд, а зберегти його історію з усіма провалами, падіннями (у прямому й переносному сенсі) і невдачами. І, як це не дивно, результат нерідко переважає першоджерело. Кожна подряпина, кожен слід зносу, кожна тріщина – це згадка про людей і події. І виходить, що в кінцугі є подвійний смисл: по-перше, річ після реставрації можна використовувати повторно, а підкреслені сліди ремонту нагадують про те, що невдача – це не кінець, а початок чогось нового і нерідко навіть кращого. Японці вірять, що, подарувавши нове життя розбитому посуду, вони наповнюють її не тільки новою історією, але й самою душею.Фото beauty-of-japan.com

У процесі найбільш поширеного типу реставрації кінцугі (він називається хібі, «тріщини»), використовують спеціальний лак, отриманий із соку лакового дерева урусі. Його змішують із золотим, срібнимчи платиновим порошком , а потім полірують до глянцевого блиску. Дерево урусі доволі токсичне, якщо не сказати отруйне, тому добування лаку пов’язане з деякою небезпекою. Але на сам виріб це не впливає: щойно лак висихає, його токсичні властивості щезають, і виріб стає абсолютно безпечним. Після цього його можна використовувати навіть для прийому їжі. Іноді осколки скріпляють не лаком, а золотими скріпленнями. Якщо ж у розбитого керамічного виробу бракує дрібних частин, їх можуть «заповнити» золотою емаллю (ця техніка називається каке но кінцугірей). А якщо втрачені великі фрагменти, їх заміняють іншими частинами, які підходять за формою, але не завжди за фактурою і кольором. Цей різновид кінцугі називається йобіцугі, що дослівно означає «стикування».Фото nonversus.jp

У Новий час техніка кінцугі активно застосовувалася не тільки в Японії, але й у Китаї і В’єтнамі, але сьогодні вона набула широкої популярності у цілому світі. Японське мистецтво реставрації використовується не лише щодо керамічного посуду, але й предметів декору, керамічної плитки і навіть меблів, а золото нерідко заміняють іншим кольором. І нехай європейці рідко вкладають у процес той філософський сенс, котрим від самого початку наділяли його японські майстри, сам факт широкого поширення цієї техніки і захоплення нею у всьому світі говорить про те, що ми вже готові дивитися глибше й ширше, намагатися зберегти історію замість того, щоб позбутися її, замінивши новим і часто дешевим і низькоякісним аналогом. На прикладі неживих речей кінцугі вчить нас приймати себе такими, якими є: з чеснотами і недоліками, з вадами і недосконалістю, з успіхами і невдачами. Тому що вони – частина нашої особистої історії, вони роблять нас сильнішими, збагачують досвідом і наділяють мудрістю. Прагнути ідеалу добре, але ще краще – цінувати і поважати історію. Такою, як вона є.Фото kintsugi.chiaraarte.it

Головне фото thecupandtheroad.com

Вам це буде цікаво:
Ми там були: Японія - тонкощі токійській життя
Мало хто з туристів добереться до далекої Японії. Але у Марини Бєлки, дизайнера одягу, це вийшло, адже загадкова Країна Вранішнього Сонця булла її дитячою мрією. Вона поділилася з нами враженнями від Токіо і дала майбутнім туристам практичні поради.
Біле золото Піднебесної. Китайський фарфор
Цивілізація Стародавнього Китаю однією з перших відкрила для себе кераміку. Встановлено, що вже в II тис. до н.е. температура випалу гончарних виробів, знайдених в долині Хуанхе, наближалася до 1200 ° С. На думку ряду дослідників, винахід порцеляни було продиктовано прагненням знайти заміну нефриту та жадеїту.
Кагосіма: Місто з репутацією камікадзе
«Будуйте дім біля підніжжя вулкана!» - вигукував Ніцше у пророчому екстазі. Похмурий пафос філософа навряд чи збагнули б жителі японського міста Кагосіми, розташованого на дні кальдери Айра, що виникла внаслідок вибуху 22 тисячі років тому. Землероби мотижили уступи котловини з бронзового віку, звично відмахуючись від попелу, розсіяного у повітрі.
Бельгійське мереживо: Вальс тисячі ниток
Дивлячись на фламандські мережива, важко позбутися думки, що дивовижні квіти, спритно вплетені у вінок візерунка, народжені розсипом іскор, що зірвалися з чарівної палички. На зворотному боці краси лишаються труди і дні неприкаяних дівчат, викрадені у життя лабіринтом ажурних петель.
Рисові поля: Злаки неземної краси
- Чи не хочете покуштувати рису? - таким питанням зустрічають гостей в Китаї. А якщо господарі виявляться ще і фермерами, вони можуть запросити вас на незвичайну екскурсію і покажуть шедевр природного мистецтва. Рис, який ми часто вживаємо в їжу, не замислюючись про його естетику, в момент вирощування нагадує ковдру, виткану з різнокольорових клаптиків...
Тіні в раю: Як сучасне мистецтво дивує любителів оригінального
Грань між тінню і світлом така ж контрастна, як між сном і дійсністю. Тому художники використовують обидві речі, щоб досягти балансу в картині. Пейзажі, портрети, натюрморти… ніщо не обходиться без боротьби протилежностей. Утім, є особливо хитрі майстри своєї справи, котрим світло не потрібне. Достатньо самої тіні.
Камасан: Поселення із шедеврами на Балі
Балі – одне з найпопулярніших місць для зимівлі. Океан, вулкани, чудова природа й екзотичні фрукти... Але є ще одна причина, про яку мало хто знає – унікальне арт-село Камасан, що дало початок однойменному балійському живопису. Про нього ми і розкажемо сьогодні на сторінках OUTLOOK.
Мистецтво Патрика Кабрала: папір як символ крихкості світу
Незалежний художник родом із Філіппін Патрик Кабрал завойовує світ своїми незвичними арт-роботами. Його творіння – це новаторство, що поєднує в собі вікові традиціїкаліграфії й суперсучасні 3D-технології. Його мистецтво - спосіб змінити світ на краще як за допомогою естетики, так і шляхом виконання соціальної місії.
Оце так сервіс! Японське таксі
Найперше, з чим має розібратися кожен турист, опинившись у новій країні – це із транспортною системою. Часто вона здається складною і заплутаною, і щоб збагнути її, потрібні тижні, а може, й місяці. Наша читачка Наталія Усенко побувала в Японії і ділиться своїми враженнями про найбільш комфортний і безпечний транспорт у світі.
Пабло Пікассо: Поет для своєї епохи
Про Пікассо як про самобутнього художника, графіка та скульптора нам так чи інакше відомо все або майже все, тоді як інші його іпостасі опинилися на другому плані. Ілля Еренбург одного разу дуже коротко описав відносини Пабло Пікассо зі своєю епохою: «ХХ століття знайшло в ньому власного експерта-динаміта, філософа та поета».
Superflat: суперплощина японського мистецтва
Любителі аніме ніколи не пройдуть повз сучасне японське мистецтво. Особливо, якщо цей напрямок безпосередньо належить до коміксів манга. Художник Такаші Муракамі був першим, хто замислився, як назватим те мистецтво, котре ловить натхнення в черговому аніме, але говорить про вічні цінності.
Дудук: Музика, що пробуджує кохання
Цій музиці півтори тисячі років. Ніжні, обволікаючі мелодії, зіграні на флейті дудук, називають «голосом вічності». У Вірменії, де люди шанують народні мотиви, вірять, що в дудук вселилася душа абрикосового дерева – і змусила дерево зазвучати. Вони вписуються протяжним і пронизливим звучанням, що пробуджують легку ностальгію.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
Скляний handmade
Ексклюзивні скляні вази та ялинкові іграшки, наявні всього в одному-двох екземплярах, окрім високої ціни, найчастіше об’єднує ще й унікальна технологія виготовлення, якою володіють представники рідкісної професії – склодуви. Історія цього ремесла триває вже протягом кількох тисячоліть, а деякі старі таємниці handmade-виробництва досі зберігаються під грифом секретності.
Мурали: новий підхід до старого мистецтва
Сучасні міста вже неможливо уявити без муралів – масштабного за своїм розміром живопису, що прикрашає будівлі. Ми не лише зібрали у своїй колекції найбільш яскраві роботи з усіх куточків планети, але й намагалися дізнатися якомога більше про сам цей напрямок мистецтва.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
У ритмі серця. Японські барабани тайко
Його звуки проникають у саме серце, зупиняють потік думок і змушують кров рухатися в якомусь магічному ритмі. Це гуркіт грому. Це мурашки по шкірі. Це – тайко. Японські барабани на їхній батьківщині зведені у ранг культу. Без них не обходиться жоден офіційний захід, їхня гра тішить слух під час радості і допомагає пережити печаль.
Хайлі Кінг і її картини: Нова Зеландія на межі прекрасного
Художниця з Нової Зеландії Хайлі Кінг працює під брендом FLOX. Її яскраві картини, що відображають красу дикої природи, відомі у всьому світі. Барвисті птахи, мальовничі ландшафти, чарівні тварини ніби нагадують про стародавнє коріння, з якого зароджувалася цивілізація.
Мистецтво топіарію
Коли я, ще маленька дівчинка, вперше провела рукою по стрижених кущах, мою долоню дряпнули гострі краї гілок, а в ніс вдарив стійкий аромат туї. Зачарована, я довго не могла відірвати погляд від конусів, куль і квадратів, що оточили мене у парку невеличкого курортного містечка. Мені здавалося, нібито я потрапила в казку і серед листя неодмінно розгледжу усмішку Чеширського Кота.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Закрити
Outlook facebook page