RU  UK  EN
Статті  >  Уяви  >  Кінцугі. Японське мистецтво реставрації

Кінцугі. Японське мистецтво реставрації

Автор: 26.09.2019 | Японія, мистецтво
Японці – один із тих народів, котрі ревно шанують давні традиції. Вони поважають старість, цікавляться предками і нерідко знають сімейний родовід на пам’ять. З таким світоглядом не дивно, що унікальна техніка реставрації кінцугі з’явилася саме там. Далі про неї – в OUTLOOK.

Мистецтво реставрації виникло в Японії так давно, що назвати точну дату чи бодай століття його виникнення вже не видається можливим. Що стосується кінцугі, то це відносно «нова» техніка, їй приблизно 500-600 років. Її суть полягає в тому, що лагодити пошкоджений об’єкт потрібно з неодмінним збереженням всіх його тріщин і вад, адже вони, як зморшки на обличчі людини, – невід’ємна частина історії і не повинні бути забутими чи замаскованими. Одна з версій свідчить, що кінцугі виникло у XV столітті завдяки невмілим китайцям. За легендою, японський сьоґун Асікага Йосімаса розбив свою улюблену чайну чашу і наказав відправити її на батьківщину в Китай, щоб місцеві майстри полагодили її. Вони ж повернули посудину із потворними залізними скобами. Сьоґун засмутився і передав справу японським реставраторам, щоб ті знайшли більш естетичні методи. Японці сумістили вже існуючу техніку реставрації з технікою макі-е – малюванням золотим порошком на лаку. Вони склеїли чашу, а на місці швів лишили золоті «шрами». Так виникло кінцугі, котре стало найбільш популярною технікою реставрації на найближчі століття і має неймовірний успіх і дотепер. Кажуть, дехто навіть навмисно розбиває цінний фарфор, щоб відреставрувати його за допомогою золотих швів.20170201_139.jpgФото tenaraido.jp

За доби споживання, коли старі речі безжалісно викидають, а нові купують у небачених масштабах, жителі Країни вранішнього сонця лишаються вірними своїм традиціям і бережно реставрують цінний раритет. Головне завдання кінцугі – не лише полагодити старий об’єкт. Це ціла філософія, котра подібна до течії вабі-сабі (скромною простотою) і полягає у прийнятті вад і недосконалості. І поки ми намагаємося забути свої помилки і невдачі, позбутися недоліків чи щонайменше замаскувати їх, японці працюють над тим, щоб зробити їх окрасою і перевагою. Не має значення, йдеться про людину чи керамічну вазу. Важливо не повернути об’єктові початковий «ідеальний» вигляд, а зберегти його історію з усіма провалами, падіннями (у прямому й переносному сенсі) і невдачами. І, як це не дивно, результат нерідко переважає першоджерело. Кожна подряпина, кожен слід зносу, кожна тріщина – це згадка про людей і події. І виходить, що в кінцугі є подвійний смисл: по-перше, річ після реставрації можна використовувати повторно, а підкреслені сліди ремонту нагадують про те, що невдача – це не кінець, а початок чогось нового і нерідко навіть кращого. Японці вірять, що, подарувавши нове життя розбитому посуду, вони наповнюють її не тільки новою історією, але й самою душею.img_a32f4c935014a8e9f86423f929aeadfc.jpg
Фото andoya.petit.cc

У процесі найбільш поширеного типу реставрації кінцугі (він називається хібі, «тріщини»), використовують спеціальний лак, отриманий із соку лакового дерева урусі. Його змішують із золотим, срібнимчи платиновим порошком , а потім полірують до глянцевого блиску. Дерево урусі доволі токсичне, якщо не сказати отруйне, тому добування лаку пов’язане з деякою небезпекою. Але на сам виріб це не впливає: щойно лак висихає, його токсичні властивості щезають, і виріб стає абсолютно безпечним. Після цього його можна використовувати навіть для прийому їжі. Іноді осколки скріпляють не лаком, а золотими скріпленнями. Якщо ж у розбитого керамічного виробу бракує дрібних частин, їх можуть «заповнити» золотою емаллю (ця техніка називається каке но кінцугірей). А якщо втрачені великі фрагменти, їх заміняють іншими частинами, які підходять за формою, але не завжди за фактурою і кольором. Цей різновид кінцугі називається йобіцугі, що дослівно означає «стикування».Фото nonversus.jp

У Новий час техніка кінцугі активно застосовувалася не тільки в Японії, але й у Китаї і В’єтнамі, але сьогодні вона набула широкої популярності у цілому світі. Японське мистецтво реставрації використовується не лише щодо керамічного посуду, але й предметів декору, керамічної плитки і навіть меблів, а золото нерідко заміняють іншим кольором. І нехай європейці рідко вкладають у процес той філософський сенс, котрим від самого початку наділяли його японські майстри, сам факт широкого поширення цієї техніки і захоплення нею у всьому світі говорить про те, що ми вже готові дивитися глибше й ширше, намагатися зберегти історію замість того, щоб позбутися її, замінивши новим і часто дешевим і низькоякісним аналогом. На прикладі неживих речей кінцугі вчить нас приймати себе такими, якими є: з чеснотами і недоліками, з вадами і недосконалістю, з успіхами і невдачами. Тому що вони – частина нашої особистої історії, вони роблять нас сильнішими, збагачують досвідом і наділяють мудрістю. Прагнути ідеалу добре, але ще краще – цінувати і поважати історію. Такою, як вона є.Фото kintsugi.chiaraarte.it

Головне фото thecupandtheroad.com

Вам це буде цікаво:
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця. Слово «кабукі» у перекладі значить «майстерність пісні і танцю». Чому не оперета? Суть постановки не зводиться до музичної вистави...
Фламенко: Коли плаче гітара та стукотять підбори
Те, що більшість людей знає про фламенко – зовсім не любов і не пестощі, це далеко не розвага і не розгул веселощів. Вогненно-експресивне фламенко – відображення страждань і болю людини всередині цілого народу, вічно гнаного і позбавленого даху над головою. А сам танець, який став всесвітнім символом Іспанії – не тільки її національне надбання...
Мехенді – замість тисячі татуювань
Про те, щоб зробити татуювання, нехай і не справжнє, а всього лиш тимчасове, замислювався кожен другий. Абсолютно безболісне нанесення малюнків, які можна змінити через кілька тижнів, пропонує мистецтво мехенді – розпис хною.
Чайні імперії світу
Мало хто з нас, заварюючи собі улюблену кружечку чаю, замислюється, а звідки до нашої кухні дістався саме цей напій? Звісно, стереотипно ми знаємо, що, мабуть, із Індії чи Китаю, але насправді – не факт. У світі близько 30-ти країн серйозно займаються саме чаєм, і всередині цього співтовариства вимальовується дуже чітка ієрархія, котру очолює так звана «Велика чайна сімка».
За підтримки Посольства Угорщини в Україні в Києві проходять концерти Дьордя Оравца, Андраша Габора Вірага та Ержебет Шевельо.
В Національній філармонії України триває проект «Магія живої музики», в рамках якого за підтримки посольства Угорщини в Україні відбувся концерт «КвінтоФест. Камерні акценти осені» та пройде щорічний концерт-присвята Ференцу Лісту.
Не лише в центрі цікаво. Спальні райони світу
Мало який мандрівник під час своїх нетривалих подорожей вибирається кудись далі центру міста, де розташований його готель. Якщо ж «дислокація» – ще й мегаполіс, то такі поїздки відкладають «до кращих часів». А дарма, адже саме у спальних районах можна подивитися на незнайому країну очима її жителів, що куди пізнавальніше за екскурсії «галопом» замками і площами.
Азулежу – історія з кахлю
Нерідко переконуєшся, що в руках майстра, який вкладає душу у свої творіння, звичайний обрубок дерева перетворюється на чарівну скрипку, шмат гіпсу - на античну скульптуру, і навіть глиняна плитка виглядає, як витвір мистецтва.
Брудна творчість
Брудні автомобілі – як полотно для художника. До такого мистецтва можна ставитися по-різному. Хтось буде морщити носа і гидливо обсмикувати одяг. Інші неодмінно захочуть ткнути в таку картину пальцем, щоб перевірити всю крихкість «полотна» і розмазати його обриси. Треті обов’язково зроблять селфі. Утім, байдужими не зможе лишитися ніхто.
Незвичайні шкільні уроки різних країн світу
На честь сьогоднішнього свята - Дня знань ми вирішили розповісти Вам, які незвичайні предмети належить освоїти учням у різних країнах світу! Гризти граніт науки, осягаючи основи алгебри і геометрії, або запам’ятовувати роки правління монархів, гортаючи підручники з історії, – буденна справа для школярів.
Східний макіяж як традиція: Чарівний погляд з поволокою
Згідно з відомою фразою, схід – справа тонка. І загалом це істина, котра підтверджується навіть в деталях. Через особливості клімату східних жінок об’єднує схожий тип зовнішності, а їхні нації споріднює близькість культур. Тому й ідеали краси у них подібні. Так акцент у східному макіяжі неодмінно робиться на очі. Жінці тут належить бути скромною і вдягатися таким чином.
Ручна робота: персидські килими
У ті часи, коли перським воїнам не було рівних, а їхній силі підкорилися Римська імперія та Аравійський півострів, з-під пальців майстринь народу-переможця вийшов перший шедевр. «Весняний килим» став найдорожчим в історії людства. Він символізував владу і міць персів, а його краса оповідала про божественне походження царя Хосрова І.
Мікеланджело Антоніоні – співець пустелі людських душ
Непростий духовний світ людей ХХ століття став вдячною темою для багатьох кінематографістів, але особливе місце в її розробці належить Антоніоні. Режисер здобув світову славу фільмами, що зобразили внутрішній світ сучасника, його самотність, некомунікабельність (слово, що стало ключовим для творчості майстра).
Тварини у місті – коли люди з природою в злагоді
Багатьох містян іноді дратують кішки, собаки і навіть голуби на вулицях. А спроби зоозахисників вберегти їх від нападок людей і голоду часто малоефективні. Але у світі прекрасні міста, в яких люди відмінно уживаються з оленями, павичами і великою рогатою худобою…
Куди сходити? П’ять найцікавіших музеїв сучасного мистецтва Європи
Франсуаза Барб-Галль вчить, як розмовляти з дітьми про мистецтво. Вона у своїх книгах наводить приклади, навчає бачити те, що не бачать інші. Помічати деталі і забувати про ярлики. Але варто визнати, що серед дорослих вкрай мало людей, котрі можуть похизуватися знаннями у цій сфері.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів...
Ніхонгамі: Жмут як ознака статусу
Ніхонгамі – це своєрідний спосіб укладання волосся в японській традиції. Цікаво, що в Країні вранішнього сонця зачіски контролювалися законом і слугували своєрідним дрес-кодом для дівчат різних прошарків і соціального статусу. Тому кожному класові строго відповідає певний одяг і убрання волосся, і цих законів досі суворо дотримуються гейші та їхні учениці.
БагатоМЕТРОва краса
Жителі великих міст чи не щодня користуються метрополітеном. На жаль, у стрімкому ритмі сучасного життя мало хто може дозволити собі насолоджуватись дизайном підземок. OUTLOOK не навчився зупиняти час, однак ми змогли підібрати для вас п'ятнадцять найдивовижніших станцій з усього світу.
Дивовижний світ Патрика Догерті
Ленд-арт – це не просто ландшафтний дизайн, а цілий напрямок у мистецтві, котре в XXI столітті, коли про «зелені технології» та навколишнє середовище не говорить тільки лінивий, вважається одним із найважливіших. Імена зірок цього виду діяльності вже постійно згадуються кураторами, критиками і поціновувачами, і особливо серед них вирізняється Патрик Догерті.
Дім, який побудував…
«Халабуди» на деревах, землянки, схованки – що ми тільки не будували в дитинстві. На жаль, коли дорослішаєш, фантазія втрачається, і більшість із нас тепер живе в незручних сірих «коробках». Однак є люди, які самостійно створили житло своєї мрії.
Посидимо? Частина друга
Не так давно ми вже писали про незвичайні лавочки, які можна побачити на вулицях різних міст. В один матеріал не вдалося «вмістити» всі об’єкти, які нам сподобалися, тому сьогодні – друга частина огляду. Почнемо із французького дизайнера Пабло Рейносо. Уже кілька років він подорожує країнами і залишає за собою «сліди». Ми вибрали дві найцікавіші його роботи.
Закрити
Outlook facebook page