RU  UK  EN
Статті  >  Напиши  >  Азербайджан зсередини: велике і мале сватання

Азербайджан зсередини: велике і мале сватання

Українка з азербайджанськими корінням Сабіна Сафарова з трепетом ставиться до своєї малої Батьківщини, є членом Союзу азербайджанської молоді в Україні та популяризує культуру цієї країни. Сьогодні розповіддю дівчини про одну з найцікавіших традицій Азербайджану - сватання, ми запускає нову рубрику, в якій українці іноземного походження розповідають про свою Батьківщину.

Якщо ви коли-небудь бодай трохи виявляли інтерес до будь-якої східної культури, у вас напевно виникало питання, як у сучасному світі на Сході молоді люди створюють сім’ї? Багато хто й досі вважає, що шлюби будуються не на коханні, а на розрахунку, і почасти вибір супутника випливає із суворих вказівок батьків. Незважаючи на стрімкий розвиток всіх сфер життя, в Азербайджані збереження багатовікових традицій і дотепер не відходить на дальній план. Кожен етап життєвого шляху людини будується на певних устояхі порядках, але вибір наречених все ж супроводжується свободою. Винятком можуть бути села. Звісно, навіть у містах все не настільки по-європейськи, і жити разом до весілля вважають ганебним. Кохати можна, але все слід робити згідно з традиціями. Без благословення батьків шлюб створювати не можна, більше того, перш ніж стати офіційно чоловіком і дружиною, молодята мають пройти близько десяти стадій різноманітних обрядів у неодмінному порядку.

Дивіться також: Азербайджан зсередини: заручини

Першою сходинкою на шляху до весілля є сватання, котре відбувається у два етапи. Спочатку у будинок дівчини делегують двох-трьох жінок (почасти це мати нареченого і дві близькі родички), мета яких – розвідати обстановку, натякнути про наміри і, звичайно ж, максимально розхвалити нареченого перед сім’єю дівчини (про наречену зазвичай до того часу делегати знають практично все). Kiçik elçilik (мале сватання) – це своєрідна пропозиція руки і серця, тільки на відміну від європейської культури вона відбувається за участі старшого покоління. Після того, як жінки дійшли згоди, у хід вступає чоловіча дипломатія. Батько дівчини не відразу дає згоду стороні нареченого. Саме він питає думку своєї дочки, і мовчанням вона висловлює позитивну відповідь чи навпаки. У старі часи свати мали приходити в дім дівчини по кілька разів. З цього приводу в народі існують приказки: “Qız qapısı – şah qapısı, yüzü gələr-biri aparar” («Двері дівчини – двері шаха, постукає багато хто – одному відчинять»), “Qız ağacı – qoz ağacı, hər gələn bir daş atar” («Дерево дівчини – горіхове дерево, кожен може кинути камінь»); “Qız yükü – duz yükü” («Дівоча поклажа – поклажа солі»).2.jpgФото worknet-3.ru

Якщо все йде за планом, то справа переходить на наступний етап – böyük elçilik (велике сватання), в якому беруть участь вже чоловіки (глави двох сімейств і їхні близькі родичі). Заздалегідь визначають день, жінки накривають на стіл з пригощаннями. До кінця вечора після бесіди на нейтральні теми сторона нареченого плавно переходить до суті і викладає свої наміри: «З іменем Аллаха і його посланника Мухаммеда (мир йому) просимо руки вашої дочки для нашого сина». За згоди на стіл подають чай з пресованим цукром, батько нареченої особисто опускає шматочки цукру в склянки гостей, промовляючи фразу: “Ağzınızı şirin edin” (“Усолодіть свои уста»), «Нехай Аллах благословить молодят». Ті, хто сидять за столом, кажуть: «Амінь». Якщо батько дівчини має намір відмовити стороні нареченого, як знак він просто пригощає гостей чаєм без «солодкого жесту».c3a7ay.jpgФото cetinbayramoglubaku.wordpress.com

У разі позитивної відповіді всі починають вітати молодят. Свати просять батька дозволити дочці вийти до гостей і пригостити їх чаєм. Цей обряд прийнято називати «həri», що у перекладі означає «так».

Головне фото автора

Вам це буде цікаво:
Азербайджан зсередини: «хна-яхти»
А ми продовжуємо публікувати авторську рубрику Сабіни Сафаровою про традиції в Азербайджані. Ми вже дізналися і про сватання, і про заручини, і зараз OUTLOOK пропонує зануриться в традиції ритуалів і церемоній «хна-яхти», яка безпосередньо передує весіллю.
Відчайдушний футуризм: Японія. Частина 1
Олена Расенко, повернувшись з Японії, розпочинає спеціальний цикл матеріалів про цю країну. Попередження для особливо вразливих: обережно! Після прочитання розвивається гостре бажання зірватися, купити авіаквиток в таку чудову і чарівну країну висхідного сонця!
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Шиття золотом
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво шиття золотом, яке здавна вважалось мистецтвом знаті,. Розкажемо ми й про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Ісламабад is the capital of…
Попри промовисту назву Ісламабад, мабуть, найбільш світське, космополітичне та вестернізоване місто мусульманського Пакистану, котре є ще й столицею цієї держави. І хоча Ісламабад важко зарахувати до щасливчиків, оскільки важливі стратегічні дороги завжди були в стороні, йому є чим вас здивувати. Чим і як він живе - далі в OUTLOOK.
Ніч перед Різдвом і після
Різдво приходить, накидаючи теплий кожух на плечі. Ввечері воно приносить із собою м’яке світло першої вечірньої зірки, а зранку будить білим, але теплим сонцем. Якби про відчуття Різдва хтось запитав у бабці моєї прабабці, то, гадаю, її слова були б ідентичні моїм. Бо разом із мисочкою куті із рук у руки українські покоління передають і свої традиції.
Глінтвейн: зігріваємось правильно
Вітамінчики, загартовування, правильний режим дня... Це все добре і корисно, особливо в холоди, ось тільки іноді треба себе і побалувати й одночасно убезпечити від мікробів і застуди. У такий час найкращий засіб – глінтвейн.
СПЕЦПРОЕКТ: Про новорічні та різдвяні традиції. Розповідають Посли.
Звичаї однієї держави відрізняються від іншої, але люди з різних куточків планети однаково чекають на дива, приємні сюрпризи й добру казку напередодні новорічних свят. Тому ми вирішили запитати у дипломатів про особливості святкувань Нового року і Різдва в їхніх країнах.
Азербайджан зсередини: заручини
Ми продовжуємо публікувати розповіді українки з азербайджанською кров'ю Сабіни Сафарової про дивовижну культуру Азербайджану. Дівчина продовжує вести свій авторський блог і сьогодні пропонує дізнатися тонкощі такої цікавої традиції як - заручини.
Амазонки з племені мосо: заповідник фемінізму в затінку Гімалаїв
Автори антиутопій пророкують сотні бід людям майбутнього, яким знову і знову забороняють грати весілля, та, схоже, не все так страшно. У китайській провінції Юньнань, коло самісінького підніжжя Гімалаїв, живе матріархальне плем'я мосо, якому поняття шлюбу зовсім не знайоме. У їхній мові немає слів «чоловік» і «дружина», утім, немає і багатьох інших, таких як «ревнощі», «війна» і «зрада», і на долю вони не скаржаться.
Гагаузи: этнос Білого Півня
«Жив у глухому гагаузькому селі бідний селянин, і багатства у нього було – троє синів…» - так розпочинається одна з народних казок, створених гагаузами. Цей тюркський народ і насправді жив небагато, кочував селами, пас овець.
Що вони їдять: кухня Риму
Outlook часто розповідає про кухні народів світу, але, коли йдеться про Італію, писати про країну загалом було б злочином. Кожен з її двадцяти регіонів – це окремий світ зі своїми тонкощами і спеціалітетами. І нехай звання гастрономічної столиці Італії носить Болонья, її офіційній столиці Риму теж є чим похизуватися.
ВІДЕО: Ремесла Узбекистану. Вироби з соломки
OUTLOOK пощастило побувати в гостинному Узбекистані і ближче познайомитися з ремеслами цієї дивовижної країни. Сьогодні ми розповімо вам про мистецтво виготовлення виробів з соломки, про те, які матеріали використовує майстер, в чому секрети і унікальні особливості цього ремесла. Відчувайте світ з нами!
Продається все: найкращі ринки планети
У наш час складно здивувати людину, особливо міську, якимось великим магазином або ринком, оскільки навіть у міні-маркеті біля будинку можна купити все. Утім, по всій планеті продовжують працювати легендарні базари, про які століттями складають легенди і розказують із захватом, розуміючи, що вони – набагато більше, ніж просто місце для збуту товарів.
Східна музика суфіїв: Кавалі
«Кохання виникає, коли ти дивишся в очі іншої людини і бачиш в них Бога», - так перекладаються рядки однієї з арабських пісень, що називається Кавалі. Їхнє авторство приписують східним мандрівникам суфіям, котрі, намагаючись знайти сенс існування, босоніж сходили півсвіту. У подорожах вони складали пісні, в яких розповідали про те, що їм довелося пережити.
Кабукі: тернистий шлях квітки
Традиційний японський театр кабукі завжди лишався загадкою для європейського менталітету: зрозуміти спектакль без підказок гіда може хіба що спеціаліст з культури Країни вранішнього сонця.
Смачна Японія: скуштувати країну на зуб
Морозиво зі смаком конини, мариновані комахи, риба зі смертельною отрутою – японській кухні є чим дивувати, вражати й шокувати. І чесно кажучи, перелік цих страв не завжды сприяє апетитові. Але ми не женемося за екзотикою. Істинний гастротуризм – це спроба збагнути менталітет і відчути національний колорит через традиційну кухню, а не покуштувати найбільш екстравагантних наїдків.
Живий танець. Полька
Цей танець не має жодного відношення до Польщі. У цьому життєрадісному і пустотливому темпі крутиться вся Європа і Америка, лише скромно додаючи до слова «полька» своє географічне розташування. Наприклад, фінська, андіжонська або навіть мексиканська. Саме з цієї хореографії починають діти, її ж вважають «вищим класом», який під силу лише витривалим танцюристам з міцним вестибулярним апаратом.
Мандалотерапія
Вчора я створила Всесвіт. Узяла трохи гороху, рису, гречки, пшона, зерен чорного, білого перцю і кардамону. Прихопила по жмені кави та анісу. Потім у всього цього з'явився центр. Він розростався, заспокоюючи мої думки. Коли ж останнє зернятко лягло в коло, я знову відчула забуту гармонію, крізь шум машин на проспекті почула птахів, повіяло ароматом фіалок, що їх так дбайливо вирощує сусідка в себе на балконі, а спогад про хвостатого Фунтика із п'ятого поверху викликав спалах ніжності до волохатого чудовиська.
12 облич Південної Кореї
Колись висловити своє невдоволення грубістю чи скупістю господарів, а то й звернутися до якось божества з нескромним побажанням корейські селяни мали змогу лише в танці, вдягнувши при цьому маску. Зберігаючи свою анонімність, люди розігрували сцени з життя, плакали і сміялись. А наприкінці вистави доля нагороджувала хороших героїв і карала лиходіїв.
Священні тварини інків
Наш « перуанський цикл» продовжується розповіддю про найбільш шанованих тварин у Перу. Вони – як зв'язок піж сьогоднішнім і минулим, грають важливу роль у житті цього народу.
Закрити
Outlook facebook page